РОЗУМ, р'азум, -а, м.
1. Здатність людини логічно і творчо мислити, узагальнювати результати пізнання, розум (в 1 знач.), Інтелект.
2. Розум (у 2 знач.), Розумовий розвиток. Ні розуму, ні
а у кого-н. (Зовсім нерозумний, розм.).
РОЗУМ м. Духовна сила, що може пам'ятати (осягати, пізнавати), обіцяти (міркувати, застосовувати, порівнювати) і укладати (вирішувати, виводити наслідок); здатність вірного, послідовного зчеплення думок, від причини, наслідків її і до мети, кінця, особливо в додатку до справи. Розум, сенс, intellectus, Verstand; розум, ratio, Nernunft. Дух людини двуполовінчат: розум і воля; розум саме загальне, а в приватному значенні найвище властивість першої половини духу, здатне до абстрактним поняттям; розум, якому можна підпорядкувати: розуміння, пам'ять, міркування, розум, розуміння, сужденье, висновки та ін. ближче підходить до змісту, розуму, застосовуючи до повсякденності і насущного. Малий та юродивий не в розумі, самі не розуміють, що роблять. | Розум чого, сенс, значенье, толк, сила. Розум закону, противопол. мертве слово, буква; істинний сенс і мету. Розум твори, промови, перечневий зміст, сутність, не за буквою, а за духом. Ти не в тому розумі зрозумів це слово. Разумец, невеликий повсякденний, здоровий; разумішка, тісний, ненадійний; разуміща, грубий, потворний. Червоно на вигляд яблуко (породи козлец), та розуму-то в ньому мало, толку, смаку, суті. Час розум дає. Птаху крила, людині розум. Від великого розуму з глузду з'їхав. Розум - душі у порятунок, а Богу на славу. Змішай Господь розум з розумом. Я на чужому розумі не бував. Дай Бог гостя доброго, так з худим розумом. Говорити було чимало, та розуму не стало. Не будь дурнів на світі, не стало б і розуму. Де розуму не вистачить, запитай розуму. Розуму багато, та грошей немає. Я у нього на розумі не бував. Розум не велить - розуму не питав. Перше зле - худий розум (т. Е. Худа воля, поганий вчинок). Розумний, обдарований розумом; в нижчому знач. розважливий, тлумачний, розсудлива. | Взагалі до розуму относящ. належить, умственyий. | Розумно стає у всьому, церк. відомо, відомо, Певна; в цьому ж значенні говорять (твер.) розумно! звичайно, правда, так, так, і відомо. Є розумні тварини, але розумна тільки людина; тут розум означає не вищу, а нижчу пізнавальну силу; здогад, хитрість, ступінь розуміння, а розумний поставлено у вищому значенні своєму. Суди разумненько, неопрометчіво. Розумність, якість, властивість по докладаючи. Розум, розумність, стан розумного. Разумівий або разумлівий, розумний, в меншій мірі, розважливий, тлумачний, толковітий; | тямущий, розумний в нижчому знач. Один розумний згрішить, так багатьох дурних спокусить. Розум (л) івость ж. властивість, стан по докладаючи. Разумітий пск. твер. розумний, рассудлівий, тлумачний. Разумітельний, ясний, зрозумілий, збагненна, осягаються. Розумник, -ница, розумник, людина розумна, досвідчена, вчений; розважливий і правий; мудрий. Разумщік, -щіца, уявний розумник, пересудчік, балакун і пустобай. Разумником поп охрестив, але не тим він має славу. Хто розумів би або розуміти що, розуміти, осягати, знати, засвоїти собі розумом або наукою. Дівка-німкеня: говорити не вміє, а все розуміє. Розумійте, народи, бо з нами Бог! Молитися вмію, а Божих справ не розумію. Під словом дух, кажучи про людину, розуміють душу, або союз розуму і волі, що в тваринному злито в одне і зрозуміло під словом побудка. Інший відмова розумій наказом. Дитя не плаче - мати не розуміє. Про що хлопчик плаче - і мати не розуміє. Пити пий, тільки справа розумій (розуму не пропив). Дай Бог самому не розуміти, а людей не слухати. -ся, страдат. Під словом харч зрозуміло їжа, розуміється. Само собою зрозуміло, звичайно, очевидно. Розуміння, щоб вони розуміли, знання, розуміння, осягнення і поняття, розумовий (але не моральне) засвоєння. Разуметельний, здатний уразумевать що; | зрозумілий. Разумнічать, мудрувати, вважати себе Розумник, розумніший за всіх, тлумачити або робити що перекручено, відповідно до свого розуму; -ся, розходитися умнічая, пересужівая, перетолковивая інших. Разумнічанье, дійств. по глаг. Разумствоваться, розходитися умствуя, розмріявся. Разумнеть, поглупеть. Разумлять що чим, пск. твер. промишляти, добувати.
розум, розум, здатність розуміння і осмислення. Вряді філософських теченій- вища початок і сутність (панлогизм), основа пізнання і поведінки людей (раціоналізм). Своєрідний культ розуму характерний для епохи Просвітництва. Дивись Логос, Нус, Інтелект, Розум і розум.
Цікаво. Слова містять (склад 4 літери). разу Азуму
Теги сторінки. орфографія розум як пишеться слово розум правопис слова розум наголос у слові розум як правильно писати слово розум що означає розум значення розум що таке розум jhajuhfabz hfpev rfr gbitncz ckjdj hfpev ghfdjgbcfybt ckjdf hfpev elfhtybt d ckjdt hfpev rfr ghfdbkmyj gbcfnm ckjdj hfpev