Інкасове доручення є розрахунковим документом, на підставі якого здійснюється списання грошових коштів з рахунків платників у безспірному порядку.
Інкасові доручення застосовуються:
- у випадках, коли безперечний порядок стягнення грошових коштів встановлено законодавством, в тому числі для стягнення грошових коштів органами, які виконують контрольні функції;
- для стягнення за виконавчими документами;
- у випадках, передбачених сторонами за основним договором, за умови надання банку, обслуговуючому платника, права на списання грошових коштів з рахунку платника без його розпорядження.
При стягненні коштів на підставі виконавчих документів інкасове доручення повинно містити посилання на дату і номер виконавчого документа, а також найменування органу, який виніс рішення, що підлягає примусовому виконанню (до інкасовому дорученням повинен бути прикладений оригінал або дублікат виконавчого документа).
Списання грошових коштів у безспірному порядку у випадках, передбачених основним договором, здійснюється банком за наявності в договорі банківського рахунку умови про списання грошових коштів у безспірному порядку або на підставі додаткової угоди до договору банківського рахунку, що містить відповідне умова. Платник зобов'язаний надати в обслуговуючий банк відомості про кредиторі (одержувача коштів), що має право виставляти інкасові доручення на списання грошових коштів у безспірному порядку, зобов'язання, за яким будуть проводитися платежі, а також про основному договорі (дата, номер і відповідний пункт, який передбачає право безспірного списання).
Відсутність умови про списання грошових коштів у безспірному порядку в договорі банківського рахунку або додаткової угоди до договору банківського рахунку, а також відсутність відомостей про кредиторі (одержувача коштів) та інших вищевказаних відомостей є підставою для відмови банком в оплаті інкасового доручення.
Інкасове доручення повинно містити посилання на дату, номер основного договору і відповідний його пункт, який передбачає право безспірного списання.
Банки призупиняють списання грошових коштів у безспірному порядку в наступних випадках:
за рішенням органу, який здійснює контрольні функції відповідно до законодавства, про призупинення стягнення;
при наявності судового акта про призупинення стягнення;
з інших підстав, передбачених законодавством.
У документі, який подається в банк, вказуються дані інкасового доручення, стягнення за яким має
28 Бабіковаіуказ. соч. С. 50.
При поновленні списання грошових коштів по інкасовому дорученням його виконання здійснюється зі збереженням зазначеної в ньому групи черговості і календарної черговості надходження документа всередині групи.
Виконавчий документ, стягнення грошових коштів за яким не проводилося (за винятком випадків припинення виконавчого провадження) або вироблено частково, повертається разом з інкасовим дорученням виконуючим банком банку-емітенту для передачі стягувачеві особисто під розписку про одержання або рекомендованим листом з повідомленням. При цьому виконуючий банк робить на виконавчому документі відмітку про дату повернення виконавчого документа із зазначенням стягненої суми, якщо мала місце часткова оплата документа.
Виконавчий документ, стягнення грошових коштів за яким вироблено або припинена відповідно до законодавства, повертається виконуючим банком рекомендованою поштою з повідомленням до суду або інший орган, який видав виконавчий документ.
При цьому виконуючий банк робить на виконавчому документі відмітку про дату його виконання із зазначенням стягненої суми або датою повернення із зазначенням підстави припинення стягнення (номер і дата заяви стягувача, ухвали суду чи іншого документа) і стягненої суми, якщо мала місце часткова оплата документа.
Відповідальність за правомірність виставлення інкасового доручення і правильність вказівки підстави стягнення коштів несе одержувач коштів (стягувач).
При здійсненні інкасової операції, як і при інших формах розрахунків, важливо правильно визначити момент, з якого зобов'язання за розрахунками за товар вважається виконаним. На відміну від раніше розглянутих нами
форм розрахунків, розрахунки по інкасо в цій частині мають деякі особливості.
Якщо при розрахунках платіжними дорученнями банки, які беруть участь у переказі коштів, залучаються банком платника на підставі ст. 313 ГК РФ (покладення обов'язку на третю особу), то при розрахунках в порядку інкасо дана конструкція не може бути застосована у зв'язку з тим, що суть інкасування полягає у вимозі від платника платежу. При цьому виконання буде належним лише в разі виконання його самому кредитору або уповноваженій ним на те особи. Своєрідність інкасової операції проявляється в неоднозначному становищі банку, що обслуговує платника. З одного боку, пред'являючи вимогу про списання грошових коштів з рахунку платника, він діє як представник одержувача коштів, а з іншого - виробляючи списання по акцептованим документам, представляє інтереси платника.
У зв'язку з вищезгаданими особливостями інкасової операції моментом виконання зобов'язання по платежах є момент списання виконуючим банком коштів з рахунку платника. В даному випадку виконуючий банк є представником одержувача коштів, а платіж представнику кредитора погашає грошове зобов'язання (як якщо б він був здійснений самому кредитору) саме в місці знаходження представника, а не кредитора.
Торкаючись відносин представництва між одержувачем коштів і виконуючим банком, слід зазначити різницю правової підстави таких відносин в міжнародній практиці і в російському законодавстві. Згідно п. «Б» ст. 1 Уніфікованих правил по інкасо банки не
зобов'язані виконувати будь-які інкасові доручення, і в разі відмови з будь-якої причини від проведення такої операції зобов'язані повідомити про це сторону, від якої доручення було отримано. Тобто представництво виникає на договірній основі. У російському законодавстві дані відносини виникають на підставі закону (ст. 874 ЦК України) і факту отримання банком інкасового доручення - «таке представництво обов'язково і виникає незалежно від волі представника» 28.