Доброго дня,
ми з молодим чоловіком разом 5 років, живемо під одним дахом 3 роки (живемо з моєю мамою). Не можу сказати, що я до нього відчувала колись дуже сильні почуття, так як-то закрутилося, і почали зустрічатися. В інтимному плані ідилії ніколи не було. А останні кілька років мені зовсім не хочеться з ним близькості. Спочатку я себе змушувала, адже він мужик, йому треба. А останнім часом просто не можу, не бачу в ньому чоловіка, швидше за просто друга, до якого звикла. Він хороший, він допомагає мені, підтримує, зовсім не жадібний, прийде на допомогу в будь-яку важку хвилину. Але ми як ніби з різних планет, не розуміємо один одного, не проводимо час разом. Якщо і ходимо в кіно, то рідко дуже. Ніяких ресторанів, клубів, барів. Навіть не гуляємо. Якщо я його питаю, чому? Він каже, а що я, мовляв, там робитиму? Чи можемо цілу поїздку на машині просто мовчати.
Останнім часом я стала дуже дратуватися на нього. Ми постійно сваримося. А він навіть не цікавиться, чому ми не спимо більше. Я знаю, що інший у нього немає, але так не можна жити ні йому (він же все-таки чоловік, йому потрібен секс), та й мені хочеться нормального сексуального життя! Хочеться емоцій, хочеться захотіти вранці нафарбуватися, посміхнутися собі в дзеркалі. Але я не знаю, що робити. Страшно подумати про розставання. Адже так довго разом. І мій звичний уклад життя може порушене, і я залишуся одна. Але не хочеться його ображати, не хочу розлучатися ворогами. А якщо продовжувати відносини, то як побачити в ньому чоловіка мого серця? А може, просто дати нам обом свободу і можливість тим самим знайти своє щастя?
(Я в глибокому розпачі і абсолютно нещаслива)
Наталя, Росія, Москва, 26 років
Катерина Кондратьєва
З повагою, Катерина Кондратьєва.