турного людини, як відзначав А. Швейцер, "є не що інше, як ідеал людини, який в будь-яких умовах зберігає справжню людяність". Визнаючи особистість і розвиток її сутнісних сил в якості ведучої цінності, гуманістична педагогіка в своїх теоретичних побудовах і технологічних розробках спирається на її аксіологічні характеристики.
Завдяки цим відносинам відбувається створення нових цін-ностей або поширення раніше відкритих і визнаних
А. Швейцер (1875 - 1965) - німець-ко-французький мислитель, про-тестантскій теолог, лікар, музико-вед, органіст. Вихідний принцип його світогляду - "схиляння перед життям як основа нравст-венного відновлення людства".
Потреба, отже, активізує діяльність і на-
ходить своє завершення в ній. Діяльність тому може бути зрозуміла тільки через виникнення і задоволення потрібно було-стей. Вона виступає одночасно як процес задоволення існуючих і умова створення нових потреб, а також як процес розв'язання наявних протиріч між суб'єктів незалежно-єктом і об'єктом і народження нових. При цьому діяльність яв-ляется не тільки процесом зміни і створення нового об'єк-єкта, а й процесом зміни людської особистості.
Перехід від потреби до формулювання мети не вчинив-ється сам собою. Потреба і мета з'єднують мотиви. Потреб-ності первинні по відношенню до мотивів, які формуються тільки на основі виниклих потреб. Найпотаємніші моменти особистісного "Я" приховані в мотивах вчинків і пове-дення людей. Система цінностей в зв'язку з цим може розглядатися-тися як виражена в ідеальній формі стратегія поведінки, а мотиви - як його тактика. Природа мотивів, їх сутність, особливості процесу мотивації розкривають особистість з найсуттєвішою боку - з боку її "самості". Мотивація зберігає в собі таємницю тих чи інших рішень особистості, секрет вибору і переваг ціннісних орієнтацій, а також обу-словлівает визначення життєвих перспектив.
Особистість, діяльність якої визначається тільки потреб-ності, не може бути вільною і творчою нові цінно-сті. Людина має бути вільною від влади потреб, вміти долати своє підпорядкування потребам. Свобода особистості є відхід від влади нижчих потреб, вибір вищих цінно-стей і прагнення до їх реалізації. У ціннісних орієнтаціях об'єктивується не тільки досвід особистості, але перш за все ис-торичні досвід, накопичений людством. Втілений в системи критеріїв, норм, еталонів, ціннісних орієнтацій, він стає доступним кожній людині і дозволяє йому визна-ділитися в культурних параметрах діяльності. Міру можли-ного в реалізації гуманістичного потенціалу цінностей, їх змістовну визначеність (системні якості) обумовлений-ють саме ціннісні орієнтації.
Ціннісні орієнтації відображаються в моральні ідеали, які є вищим проявом цільової детермінації діяльності особистості. Ідеали є граничні цілі, вищі цінності світоглядних систем. Вони завершилися-ють багатоступінчастий процес ідеалізації дійсності.
Розділ III. Теорія цілісного педагогічного процесу
Глава 14. Виховання в цілісному педагогічному процесі 233
Моральні ідеали не є раз і назавжди заданими, застиглими. Вони розвиваються, удосконалюються як зразки, що визначають перспективу розвитку особистості. Розвиток є характеристикою гуманістичних моральних ідеалів, ось чому вони виступають в якості мотиву вдосконалення особистості. Ідеали пов'язують історичні епохи і покоління, встановлюють спадкоємність кращих гуманістичних тради-цій, і перш за все в освіті.
§ 4. Виховання як процес інтеріоризації загальнолюдських цінностей
Громадські норми, вимоги, ідеали, цінності культу-ри сприймаються і привласнюються особистістю індивідуально і вибірково. Ціннісні орієнтації особистості тому не завжди збігаються з цінностями, виробленими суспільною свідомістю. Суспільні цінності стають стимулами, по-будителями до дії в тому випадку, якщо вони усвідомлюються і при-ються людиною, стаючи його особистісними цінностями, переконаннями, ідеалами, цілями.
Становлення особистісного в людині передбачає засвоєння системи гуманістичних цінностей, що становлять основу його гуманітарної культури. Питання про впровадження цих цінностей в
Щоб цінність спонукала до активної діяльності, до само-виховання і саморозвитку особистості, мало добитися того, що-б людина її ясно усвідомлював. Цінність набуває стимул-ву силу мотиву діяльності тоді, коли вона інтеріорізіруется-вана особистістю, представляє необхідний момент внутрішнього існування, коли людина може чітко формулювати мету своєї діяльності, бачити її гуманістичний зміст, знаходити ефективні засоби їх реалізації, правильного своевремен-ного контролю, оцінки і коригування своїх дій.
Интериоризация особистістю загальнолюдських цінностей в процесі здійснення учням оціночної діяльності по-могает йому спроектувати нову діяльність відповідно до
Розділ III. Теорія цілісного педагогічного процесу
Глава 14. Виховання в цілісному педагогічному процесі
громадськими еталонами і тими завданнями, які виникають, перед ним в процесі самоосвіти та самовиховання, і реа-лізованних її на практиці. Нові об'єкти діяльності становят-ся нової потребою - відбувається екстеріорізація. Харак-терной особливістю цього процесу є те, що тут про-є в своєрідній формі дію закону заперечення отри-цанія: одна потреба заперечує іншу, хоча і включає її в себе на більш високому рівні.
Така єдність характеризує досить високий рівень раз-витку ціннісних орієнтацій особистості, що дозволяє їй изби рательно ставитися до навколишніх явищ і предметів, аде-кватно сприймати і оцінювати, встановлювати не тільки їх суб'єктивну (для себе), але і об'єктивну (для всіх) цінність, тобто орієнтуватися в світі матеріальної і духовної культури.
Можна виділити два способи організації виховання як це-ленаправленность процесу інтеріоризації загальнолюдських цінностей. Перший полягає в тому, що стихійно склали-ся і спеціально організовані умови вибірково АКТУАЛ--зіруют окремі ситуативні спонукання, які при систе-тичних активізації поступово зміцнюються і переходять в більш стійкі мотиваційні утворення. Такий спосіб організації процесу інтеріоризації загальнолюдських цінно-стей грунтується на природному посиленні тих мотивів, які за своїм змістом виступають як би в якості вихідного моменту (наприклад, інтерес до читання). це предпо-
лагает стимулювання діяльності в основному зміною зовнішніх умов виховання.
Другий спосіб організації виховання з метою ІНТЕРІОР-зації загальнолюдських цінностей полягає в засвоєнні вихований-ником пред'явлених йому в "готовому вигляді" спонукань, цілей, ідеалів, які за задумом педагога повинні у нього сформиро-тися і які сам учень повинен поступово перетворити з зовні сприймаються у внутрішньо прийняті і реально діючі. В цьому випадку потрібно пояснення сенсу фор-міруемих спонукань, їх співвідношення з іншими. Це полегшить-ет вихованцю внутрішню змістову роботу і позбавляє його від стихійного пошуку, пов'язаного нерідко з безліччю оши-пліч. Даний спосіб спирається на змістовно-смислове пе-переробкою діючої системи мотивів. Він передбачає її стимулювання зміною внутриличностной "середовища" через спів-знательно-вольову роботу з переосмислення свого ставлення до дійсності.
Виховання, обмежене пред'явленням формальних требо-ваний, не враховує, що їх виконання легко може виявитися зовнішнім. С.Л.Рубинштейн відзначав, що метою виховання долж-но бути не зовнішнє пристосування до них, а формування внутрішніх устремлінь, що відповідають моральним вимогам, з яких в порядку внутрішньої закономірності випливало б моральну поведінку. Гуманістичне виховання має в якості внутрішнього умови власну моральну роботу воспитуемого. З досягненням необхідного рівня розвитку
Розділ III. Теорія цілісного педагогічного процесу
Глава 14. Виховання в цілісному педагогічному процесі 237
мотиваційно-ціннісного ставлення утворюються механізми саморегуляції та самоактуалізації, які створюють нові мож-можності формування гуманістичної спрямованості лич-ності.