Глава сорок шоста
Хоча і на себе ненадеяніе й надія на Бога, і перебування в подвигах вкрай необхідні в духовній нашої брані, як показано досі, але необхідніше всіх їх молитва, це четверте зброю в цій боротьбі, як сказали ми на початку (гл. 1-я, в кінці), тому що нею стяжеваются і повну силу воспріемлют і ті перші три знаряддя, як і будь-яка інша благо. Молитва є засіб для залучення і длань для прийняття всіх благодатей, настільки рясно виливається на нас з невичерпного джерела безмежної до нас любові і ласки Божої; в бою ж духовної нею щось вкладаєш лайливий меч свій в правицю Божу, щоб воює Він за тебе ворогів твоїх і перемагає їх. Але щоб молитва в справі сем проявляла в тобі всю свою силу, треба, щоб вона залишалася в тобі невпинно, як природне яке відправлення твого духу, і була ограждаеми і воодушевляема наступними настроями.
1) Слід тобі завжди мати живе прагнення всяке служити єдиному Богові, і служити так, як це річ приємна Йому. У пожвавлення ж і підтримання такого прагнення переконайся і невідступно тримай в думці, що Господу і по предивний Його властивостями - доброти, величі, премудрості і іншим незліченним і безмірним досконалостям, повинні бути повною розумною твариною воздаваеми поклоніння, честь і служіння. Але коли прикладеш до цього невідступно це пам'ять, що Він Сам неописаних благотворно послужив тобі втіленим Своїм домобудівництвом, викупив! І зняв з тебе велику клятву, вилікував і зцілив виразки твої, отрутою гріха тобі завдані, що не вином і єлеєм, і не пластирами якими, але безцінні Кров'ю, що минули з пресвятих ребер Його і пречистої плоті, понівечених бичами, терням і гвоздьмі, - то можеш втриматися, щоб кожну мить ревно не посвячувати на служіння Йому єдиному і словом, і ділом, і думкою? До того ж і того не повинен ти забувати, наскільки для нас самих благотворно таке служіння, так як воно робить нас панами над самими собою, переможцями диявола і синами Божими.
2) Слід тобі мати живу і теплу віру, що Бог, з великої милості Своїй і в ласці великій Своїй, Сам бажає і готовий подати тобі все, що потрібне для твого Йому достодолжного служіння, і всяке благо, потрібне для тебе. Така віра і таке уповання будуть в тебе посудиною, який безмежне милосердя Боже і наповнить скарбами Своїх благодатей. І чим ширший і ширшими буде у тебе посудину цього, тим з рясним дарами буде щоразу повертатися в лоно твоє молитва твоя. І як можна подумати, щоб Бог, чужий премененія Вседержитель, заповів молитися Йому і обітованої подавати нам те, що просимо блага, відмовив поставити сьогодні нас причасниками їх, коли ми з старанним і терплячим молитвою просимо їх у Нього, і не дарував нам Духа Свого? Чи не Його слово є: скільки ж більш Батько, Іже з неба, подасть Духа Святого всім тим, хто просить у Нього (Лк. 11, 13)? І не Він обітував: і вся, що Я аще воспрос в молитві, віруючи, приймете (Мф. 21, 22)?
3) Слід тобі приступати до молитви з таким настроєм, щоб тобі хотілося однієї Божественної волі, а ніяк не своєю власною, як в самому проханні, так і в отриманні запрошеної, саме - щоб і рухається був ти на молитву, тому що того хоче Бог , і почутий бути бажав, знову як Він того хоче. Одним словом, нехай буде у тебе в розумі й серці те, щоб повністю об'єднувати свою волю з волею Божою і їй у всьому підкорятися і аж ніяк не бажати волю Божу схиляти на свою волю.
І це чому? Тому що воля твоя завжди срастворена з самолюбством, дуже часто грішить і не знає того, чого слід бажати. Воля Господня завжди блага, премудра, Всеправедного, благотворна і ніколи погрішити не може. Тому, як вона є невідкладний закон для всього сущого і буває, так має бути правилом для волі всіх розумних створінь і царицею бажань їх, якої вони повинні покірно у всьому наслідувати.
Таким чином, Ти мусиш завжди бажати, просити і шукати того одного, що приємне для Господа. І якщо коли засумніваєшся, річ приємна Богові те чи інше, шукай того і проси в тій думці, що ти бажаєш щось зробити або мати, якщо того бажає і Бог. Того ж, про що напевно знаєш, що воно приємне для Господа, як, наприклад, чесноти, шукай і проси для того, щоб особливо догодити Богові і добрішим послужити Йому єдиному, а не з іншого якою метою, хоча б і духовною.
4) Слід тобі приступати до молитви також прикрашеним справами, згідно з проханням твоїм, і після молитви працювати особливо над тим, щоб стати гідним вмістилищем благодаті і чесноти, тобою просимой. Молитовний труд, таким чином, повинен бути супроводжуємо подвигом самопрінужденія і напруги себе на те, про що просимо, бо тут, у порядках духовного життя, прохання і шукання власне слідують одне за іншим друг-друго-прінімательно. Якщо ж хто в молитві буде молитися Богу про будь-якої чесноти, а сам тим часом віддається недбальство, ніяких на наживання цієї чесноти певних коштів не приймаючи і ніяких для того справ не роблячи, і подвигів не підносив, то воістину такий паче спокушає Бога, а не молиться. Чому божественний Яків і сказав, що багато бо може молитва праведного поспешествуема (Як. 5, 16). Споспешествованіем тут буває і то, коли хто, просячи праведного помолитися про що для себе, і сам про те молиться, і то, коли хто, молячись про що Богу, і сам ревно робить все, що потрібне для наживи просимого, як розуміє св. Максим.
5) В молитві своїй належить тобі поєднувати ті чотири дії, про які пише св. Василь Великий: спочатку восславословь Бога, потім подякуй Йому за благодіяння, тобі явлені, далі сповідуй Йому свої гріхи і злочини заповідей Його і, нарешті, проси у Нього потрібного тобі, особливо в справі порятунку твого. Последуя сему, можеш ти приблизно так молитися:
"Господи, Боже мій! Хвалю і песнословлю невимовну славу Твою і Твоє безмірне велич - дякую Тобі, що, за єдиною милість Твою давши мені буття і сподобив мене бути причасником рятівних благ втіленого домобудівництва Твого, неодноразово рятував Ти мене, невідомо навіть для мене самого , від загрожували мені бід і від руки невидимих ворогів моїх, - сповідаюся Тобі, що Своєю незліченною число раз топтав я совість свою і безстрашно порушував святі заповіді Твої, будучи невдячним до стількох і Толік благодіяння Твоїм. Але, Боже мій м огомілостівий, та не переможе твоєї доброти ця невдячність моя, погорди гріхи мої і непристойне, поглянь же на сльози розтрощення мого і з великого милосердя Твого допоможи мені, а тепер, подай благопотребное для порятунку мого життя мою всю направ на благоугожденіе Тобі, нехай славиться і мною, недостойним, всесвяте ім'я Твоє ".
При цьому останньому слові можеш ти обчислювати поіменно всі справжні твої потреби духовні, душевні і тілесні, і якщо в цей час вправляєшся в яку особливої чесноти, то згадай і її і молись, хай допоможе тобі Бог досягти успіху в ній досконало: якщо буваєш обурюється рухами якоїсь пристрасті, нехай молиться, щоб допомоги не піддатися їй і прогнати її; якщо ж терпиш якусь наклеп і образу або який не є збиток і біду, не забувай дякувати за те Бога, тому що і це, буваючи з волі Божої, завжди благої, відвідує тебе тобі на благо.
6) Щоб молитва твоя здобула силу перед Богом і привернула до тебе Його благовоління, окрилює її і благоукрашай безсумнівною вірою не тільки в безмір Божої щедродательності і в непорушність обітниці услишівать нас, які волають до Нього, ще перш ніж закінчиться молитва наша (див. Іс . 58, 9), але особливо в силу втіленого про нас домобудівництва Господа нашого Ісуса Христа, нас заради підняв хресну смерть, воскрес, вознісся на небеса і сидить праворуч Отця, де вийму і заступається за нас, так як аще Сина Свого Бог не пощаду , але за нас зрадив є Його, како НЕ і з Ним вся нам дарства (Рим. 8, 32)?
Пропонуй також у услишаніе тебе клопотання Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії, день і ніч про нас молиться, і заступництво всіх святих - Архангелів і Ангелів, апостолів і пророків, пастирів і вчителів, мучеників і мучениць, преподобних отців і матерів і всякого роду благоугожденіем догодили Богові , Ангела твого зберігача і святого, ім'я якого ти носиш і якому присвячена церква, в якій ти хрещений і завжди молишся. Предпосилая своїй молитві ці клопотання, ти смирення своє предпошлешь, якого нічого немає сприятливіші Богу, ні на кого так милостиво не дивитися, як на лагідного і смиренного. Серцем скорботним і смиренним Бог не скине (Іс. 66, 2; Пс. 50, 19).
7) Слід тобі здійснювати свої молитви завжди зі старанністю невтомним, як заповідає апостол, кажучи: в молитві терпите, бодрствующе в ній (Кол. 4, 2). Бо смиренне перенесення, невтомність і невідступність в молінні перемагає непереможного Бога і на милість Його схиляє. Якщо невідступність євангельської вдовиці схилила на своє прохання суддю злого і неправедного, по євангельській притчі Господа, навмисно з тим який промовив її, щоб навчити нас не нудьгувати, але терпляче перебувати в молитві, як читаємо в Євангелії: глаголаше ж і притчу. како личить завжди молитися і не стужаті сі (Лк. 18, 1) - якщо, кажу, суддя неправедний схилився на прохання вдови через докучання її, то що не схилиться на моління наші Бог, Який є суща благодать, якщо будемо невідступно благати Його ? Тому, коли благаєш про що Бога і Він зволікає почути тебе, ти все продовжуй молитися, тримаючи в серці тверде і живе уповання на допомогу Його. Бо за Ним ніколи не залишається щира молитва і на неї завжди готові від Нього вилитися багаті милості, що перевищують саме сподівання тих, хто молиться, якщо до того немає моральних перешкод з їх боку і якщо вони не знаходяться в такому стані, що для них краще, щоб невиконаним залишилося жадання їм дав, - в разі чого Він замість запрошеної посилає інше яке благо, благопотребное для них, відомо чи для них або невідомо. У цьому розумі справедливо мати переконання, що молитва ніколи не буває непочутими, а буває тільки те, що посилається внаслідок її є не те, про що просять, не знаючи, що то не корисно для них і що воно невидимим залишається тому, що побачити щось не нешкідливо для отримують. Будь же завжди терплячий в молитві і впевнений будь, що молитва ніколи не залишається безплідною. Якщо не отримуєш просимого, вір, що отримуєш або отримаєш інше замість його благо; і якщо не бачиш і не побачиш цього, не питай, чому це, а краще замість того звернися до свого недостоїнства і наповни душу твою думками і почуттями смирення. Якщо відтвориш і утвердиш в собі такі почуття внаслідок молитви, то, нехай навіть ти за неї зовсім нічого не отримаєш, не тільки видимо, але і невидимо, самі ці почуття прийми як плід молитви, і для тебе рятівну і Богу річ приємна над усе.
Слухай, що говорить св. Златоуст: "Велике є благо молитва, якщо з належним благонастроеніем твориться і якщо ми навчимо себе, і коли отримуємо просимо, і коли не отримуємо його, дякувати Богові. Бо Він і коли дає, і коли не дає, то і інше творить на благо нам , так що і коли отримаєш те, що просимо, ти, очевидно, отримав його, і коли не отримаєш, - отримав, бо не отримав, напевно, некорисного тобі - не одержати ж некорисне є сподобитися корисного. Отже, чи отримаєш ти чи не отримаєш просимого , дякуй Бога, віруючи, що якщо б почасту не було для нас благотвор її не одержати того, чого просимо, то Бог завжди б подавав нам те, що просимо ".
Отже, завжди терпляче проси Господа і про все дякуй Йому, віруючи і сповідуючи, що Він благ до тебе і благ вчинив, і є твій велелюбний Благодійник і в даванні, і в недаяніі на прохання твоєму, і до цього вірі непохитним перебувай в смиренної покірності божественному промисловості, радісно і вдячно зустрічаючи все, що трапляється з тобою, і приємне і неприємне.
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter