Розглянемо основні функції освіти як фактора соціалізації. Освіта покликана допомогти в придбанні особистістю наукових понять на відміну від життєвих, що формуються спонтанно, сприяє-вать з'єднанню безпосередньо буття людини з культурою.
Об'єктивно освіту є ще однією з найвищих цінностей для особистості і суспільства, вис-тупа як передумови їх існування і розвитку. Освіта реалізує борг суспільства перед особистістю і борг особистості перед суспільством. Поза освіти неможлива інтеграція суспільства, його цілісність і стабільність, гарантування прав від-слушною особистості. Розвиток виробництва, кваліфі-товки робочих сил суспільства безпосередньо залежить від освіти. Даються економістами оцінки ближньому, середньо- і довгострокових результатів національної освіти свідчать про його реальний внесок у зростання національного доходу. Оплата різно-рівневих освітніх послуг в даний час стає для багатьох пріоритетною статтею сімей-ного бюджету.
Освіта є необхідною передумовою наро-довластія. Т. Джефферсон, один з родоначальників демократії в Америці, писав: «Джерело вищої вла-сти над суспільством є саме суспільство. Якщо ми дума-му, що суспільство недостатньо просвічений, щоб осу-вати свою владу з повною відповідальністю і компетентністю, то вихід з положення полягає не в позбавленні суспільства влади, а в облечении його цією владою за допомогою освіти »(див. 15, с. 4).
Організація освіти і системи управління ним повинні забезпечити доступ до істинного, глибокого і цілісного утворення всім, здатним його засвоїти-ить. Стартові умови повинні бути однаково якост-чими для всіх людей. Дифференцированность освіти повинна мати своєю основою тільки розгортаються в часі здатності особистості. Ця теза передбачає наявність системної соці-альної програми по захисту, підтримці і роз-витку таланту.
Цьому покликані сприяти різні види освітніх установ, широко поширений-ні останнім часом: гімназія, академія, школа-гімназія, школа з гімназичними класами, ліцей, кадетський корпус і ін.
Спільне в усіх названих установ то, що вони створюються на базі середньої школи і дають загальне середовищ-неї освіту.
Школи з класами поглибленого вивчення окремих-них предметів - це школи, де поглиблено вивчає-ся один або два предмети, наприклад, іноземна мова або математика і т. Д. Інші ж предмети вивчаються в них за програмами звичайних общеобра-зовательного шкіл. У побуті їх називають англійська або, відповідно, математична спецшкола. Якщо поглиблено вивчається не один предмет, а група перед- метов одного напрямку, то такі класи і школи називають профільними (наприклад, школа з класу-ми гуманітарного профілю). Вони орієнтують своїх випускників на вступ до вузів певної на-спрямованості (технічні, економічні, гуманності-тарні та ін.).
Є школи, в яких спрофільовані окремі класи. У них учням дається допрофессиональная підготовка з якої-небудь спеціальності, наприклад, з медицини, економіки та бізнесу, юриспруденції, по-енному справі, фермерства (сільському господарству) і т. П. У цих класах можуть глибше, ніж в звичайних, вивчатися предмети , важливі для оволодіння відповідною професією.
Школи з гімназичними або ліцеї клас-самі, а також так звані школи-гімназії. шко-ли-ліцеї - це тимчасово організовані обра-зовательного установи, що працюють в режимі експериментального майданчика, де відпрацьовується модель майбутнього гімназичного (або ліцейського) освіти.
Ліцей -общеобразовательное навчальний заклад з поглибленим вивченням дисциплін за визначений-ному профілю. На відміну від широкого гімназійних-го, це утворення з більш вузькою диференціацією, наприклад, ліцей техніко-математичний, біолого-хімічний, технічний. У ліцеї дається і передпрофесійна підготовка. Ліцей, як і гімназія, може існувати в двох варіантах: як школа 2-й і 3-й ступенів або як школа старшокласників, що включає старше ланка з трирічним терміном навчання.
В останні роки багато шкіл прагнуть стати гімназіями, але міський відділ освіти не мо-же звільнити їх від дітей мікрорайону, так як не має можливості перевести частину дітей в інші школи. В такому випадку в школі, яку називають гімназією, залишаються і класи педагогічної підтрим-ки, корекції, адаптації для одних дітей, і звичайні-ні загальноосвітні класи для більшості дітей, і гімназійні - для найбільш здібних, обдарованих, інтелектуальних.
По суті, школа, в якій відкриті класи корекції, педагогічної підтримки, адаптації, вирівнювання, звичайні класи і класи для Інтел-лектуальной просунутих дітей, є варіантом адаптивної школи (школа разноуровневого, різноспрямованого навчання, школа, де здійснено диффе-ренцірованний підхід до організації навчання дітей і т. п.) і тому називати її гімназією тільки на ос-нованіі одного типу класів невірно.
Оптимальне рішення доцільно шукати в гар-монічной територіальної освітньої системи, що включає достатню кількість різних видів; шкіл, класів, груп, що задовольняють потреби, запити, схильності всіх дітей. Ця робота буде ефективною при ретельній діагностиці здібностей дітей. Ліцеїв і гімназій має бути стільки, скільки-ко дійсно необхідно для навчання обдарованих дітей. Жоден інтелектуально повноцінна дитина (що має якісь особливості) не повинен потрапити в клас для дітей із затримками в розвитку. Всі діти, які потребують навчання з спеціальним технологи-ям, повинні мати таку можливість. І, природно, основним типом школи при цьому залишається звичайна загальноосвітня школа адаптивного характеру з розвиненою диференціацією навчання, широким званих вели-ром різноманітних освітніх послуг, максималь-но задовольняють запити дітей.
Сучасна загальноосвітня школа як ін-ститут виховання фактично поєднує в собі:
- освітньо-виховний заклад, що реалізує функції виховання через навчання учнів;
- організацію (загальношкільну і сітку привчає-них), що надає вплив на школярів в про-процесі яку організує педагогами життєдіяльності учнів поза навчальним процесом;
Це поділ об'єктивно, тому що визначає об'єктивним тивні можливості реалізації школярами своєї активності в процесі взаємодії, характерного для кожної з цих «іпостасей» школи, і об'єктивним тивні можливості розвитку особистості, закладені в них.
Процес навчання в школі як освітньо-виховній установі створює можливості для реалізації школярами активності в сфері позна-ня і частково в сферах предметно-практичної де-ності (переважно в процесі трудового навчання) і спорту (на уроках фізкультури). Міра реалізації цих можливостей пов'язана з формами взаємодії, використовуваними педагогами в навч-ном процесі. Найбільш поширеними в прак-тику є фронтальні і індивідуальні фор-ми. Однак оптимальними для реалізації активності є групові форми, поширення кото-яких стримується тим, що в теорії і методиці навчений-ня навчальний клас фактично не розглядається ні як група, ні як колектив, а в теорії виховання пізнавальна діяльність не розглядається як основа згуртування і розвитку колективу класу. У ре-док процес навчання не стає сферою ре-алізації активності в сфері пізнання для досить великої частини школярів, що призводить до появле-нию агресивного (уникає) поведінки по відно-шенням до навчання і, отже, зменшує вплив школи як освітньо-виховного учреж-дення на виховання людини і його соціалізацію в цілому.
Як зазначає відомий американський фахівець в області освіти У. Глассер (39), «якщо личност-ні потреби дітей не реалізуються будинку, вони дол-жни реалізуватися в школі. Щоб продовжити шлях до успіху, діти повинні отримувати в школі то, чого їм не-дістає: добрі взаємини як з однолітка-ми, так і з дорослими. Одинокий, наданий сам собі людина, будь то дитина або дорослий, ніког-нехай не буде відчувати почуття душевного задоволення. Школи мають унікальну можливість позбавити дітей від самотності або принаймні значно пом'якшити цей негативний фактор особисто-стного розвитку. Школа може забезпечити головні складові для набуття впевненості в собі і відчуття власної значущості: знання і вміння мислити. Навчальний процес може бути організований таким чином, щоб спонукати дітей до оригінали ному вирішенню проблем як академічного, так і со-ціального характеру ».