Сьогодні доводиться говорити про різні види професійної риторики як розділах приватної риторики. Основні інтелектуальні професії в суспільстві пов'язані з активною мовою, бо мова - основний засіб організації та управління життям суспільства. Кожен вид професійної ораторського мистецтва вимагає своєї «риторики». Підготовка фахівця неможлива без мовної вишколу, яка є засобом вираження професійних знань і умінь.
Місце, роль риторики в житті і діяльності юриста багатопланові і поліаспектне. Юридична робота визначається необхідністю охорони закріплених Конституцією України прав громадян, забезпеченням дотримання особами правових норм, боротьби зі злочинністю, з будь-якими формами антигромадської поведінки. Так, риторика включена в перелік навчальних дисциплін, які мають загальносвітоглядних значення, розвивають і формують загальну культуру юриста, надають мисленню людини такі риси, як визначеність, конкретність, чіткість, несуперечливість; орієнтують і вимагають від нього максимального розвитку і використання своїх психофізіологічних можливостей. Основні види юридичної роботи - правосуддя, прокурорський нагляд; надання юридичної допомоги громадянам і організаціям; вчинення нотаріальних дій; правова робота в державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях.
Розглядаючи професійні функції юристів, відомий правознавець С.С. Алексєєв виділяє, перш за все, ведення юридичних справ. До них відносяться злочини, цивільні спори, інші ситуації, які розглядаються і вирішуються відповідно до норм права. До професійної діяльності юриста відноситься складання юридичних документів, усні виступи в компетентних органах. Як приклад можна привести виступ в судових засіданнях, де формулюються і обгрунтовуються юридичні вимоги. Особливий вид юридичної роботи - консультування. Володіти навичками риторики юристу необхідно, тому що він постійно є конфіденційним співрозмовником, виконує різні комунікативні ролі.
Крім того, юридична мова специфічний: в ньому багато термінів, більшість багатозначних слів позначають юридичні поняття; характерною рисою є і його ситуативність. Зустріч юриста з новим співрозмовником завжди конкретну подію, поєднане з психологічним моментом. Необхідно не втрачати самовладання, легко орієнтуватися в ситуації, що створилася. Таким чином, вся професійна діяльність юриста тісно пов'язана з людьми, реалізується в процесі міжособистісної комунікації. Це означає, на юристах лежить велика комунікативна навантаження, продиктована необхідністю роз'яснювати, пояснювати, доводити, переконувати. Юристам на підприємстві постійно доводиться обговорювати питання, пов'язані з виконанням посадових і службових обов'язків, з організацією діяльності організації, укладенням договорів, оформленням документів, вирішенням трудових спорів.
Адвокату належить активна роль в діяльності органів попереднього слідства. Він виступає в суді як захисник, представник потерпілого, цивільного позивача або відповідача. Судове красномовство, пов'язане з пошуком юридичної істини, з відстоюванням правди, пред'являє до юристів високі вимоги. У завдання адвоката входить надання правової допомоги громадянам та організаціям. Він дає консультації та роз'яснення з правових питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; надає допомогу в складанні заяв та інших документів; представительствует в суді загальної юрисдикції у цивільних і кримінальних справах, арбітражному суді та інших державних органах у цивільних, економічних спорів, справ про адміністративні правопорушення.
Важливі функції щодо здійснення правосуддя виконують суди загальної юрисдикції. Суддя головує в судовому засіданні при розгляді цивільних, адміністративних, кримінальних та інших справ, а також при розгляді скарг на неправомірні дії органів державної влади та посадових осіб, що ущемляють права громадян. Судді необхідно не тільки виявляти витримку. Добре розбиратися в психології людей, але і працювати з мовою закону. Специфіка законодавчого мови пов'язана з особливим призначенням права - бути регулятором суспільних відносин. Для юриста, зокрема судді, мова законодавства - спосіб пошуку оптимального закріплення в правовій нормі певного мірила поведінки, спрямованої на регулювання суспільних відносин. Але юрист не здатний вивчити мову закону не спираючись на дані лінгвістики. Право і мова права - ланки одного ланцюга.
Мова людини - дзеркало його загальної культури. Професія юриста передбачає володіння правильною мовою, що знаходиться в згоді з нормами літературної мови. Володіння виразними засобами мови та вміння вибрати потрібний мовний стиль - обов'язкова умова успішної професійної діяльності.
Торкаючись ролі або функцій риторики в житті і діяльності юристів, слід зробити застереження, що їх неможливо повністю виділити і описати. При вивченні дисципліни майбутні юристи опановують спеціальними риторичними відомостями, особливо специфікою аргументації в сфері юриспруденції; розширюють світогляд; розвивають комунікативні здібності, вміння зрозуміти співрозмовника, знайти з ним точки дотику; розвивають почуття впевненості в собі, психологічну стійкість; виробляють вміння публічно виступати з підготовленою промовою; навчаються ефективно управляти своїм мовним апаратом. Крім того, знання риторики формує методологічну культуру мислення і практичної дії юриста; дозволяє розкрити сутність описуваних процесів і явищ, точно їх інтерпретувати, доступно, ясно, чітко, емоційно пояснити слухачам.
Вивчення риторики дозволяє студентам і фахівцям розвивати у себе чистоту і точність стилю, формує правильне мислення, знання і використання рідної мови в контексті вивчення юридичних дисциплін і їх застосування на практиці. Більш того, розвиток і формування у майбутнього юриста необхідних йому для ефективної практичної роботи умінь і навичок красномовства реально можливо в процесі вивчення риторики в вузі, в ході лекційних та практичних занять. Це один з небагатьох досліджуваних в вузі предметів, який дозволяє студентам формувати себе як професійного фахівця вже на стадії навчання.
Про те, що звернення до навичок риторики необхідно, свідчить сучасна судова практика. Як не сумно, але чистота складу нашими юристами ще не досягнута. Зокрема, в документах і виступах спостерігаються випадки не зовсім правильного вживання таких дієслів, як мотивувати і фігурувати. Найчастіше можна почути: «. в листах фігурував отрута ». Або: «. громадянка Петрова Любов Іванівна мотивувала ».
Отже, для юридичної риторики характерно вивчення мови з двох позицій:
1) з точки зору дотримання оратором норм літературної мови;
2) як засіб аргументації, доведення, розгортання думки, поглибленого вивчення психології злочину.
Все сказане дає підставу стверджувати що вивчення риторики і оволодіння практичними навичками ораторського мистецтва є невід'ємною частиною професійної підготовки юриста.
Наприклад, стосовно компоненту «техніка мовлення» найбільш використовуваними будуть такі поняття, як мовної голос, діапазон голосу, висота голосу, політ голосу, дикція і ін. Те, що дозволяє «прикрашати мова», буде насичено такими поняттями, як метафора, метонімія , епітет, парабола, алегорія, гіпербола, іронія, каламбур, антитеза, інверсія, паралелізм та ін.
Безсумнівно, без знання про предмет мови, її побудові і вміння виступати публічно говорить не зможе досягти своєї мети. Однак істотним, а часто визначальним фактором успішності публічного виступу є моральне обличчя оратора, його відповідальність за слово, звернене до слухачів.
В античні часи виникала суперечка, та й в наш час нерідко можна почути запитання: чи має оратор моральне право, виступаючи перед публікою, міркувати про моральні цінності, не володіючи відповідними особистими якостями і достатньою мудрістю, і до яких наслідків може привести його бажання переконати слухачів у правильності власних поглядів? Виступати такий оратор може, і, ймовірно, в даний момент він навіть досягне своєї мети, однак немає впевненості в тому, що згодом отриманий результат не матиме зворотний ефект. Так, Аристотель писав, що в цьому випадку «люди. або невірно міркують, завдяки своєму нерозуміння, або ж, вірно розмірковуючи, вони, внаслідок своєї моральної непридатності, говорять не те, що думають, чи, нарешті, вони розумні і чесні, але не прихильний, чому можливо не давати найкращого ради, хоча і знаєш, в чому він полягає ».
Таким чином, етос - це ті умови, які супроводжують виступ оратора. Етос пов'язаний з доречністю мови, відповідністю всім умовам спілкування. Оратор повинен враховувати місце і час, терміни ведення мовлення, можливість / неможливість розкрити ту чи іншу тему в певному аспекті, характер аудиторії (вік, рівень підготовки, її ціннісні установки). Це забезпечую ті умови, які допомагають налагодити контакт з аудиторією, дозволяють реалізувати етичні норми в процесі спілкування (цьому присвячена відповідна глава посібника).