Основною умовою ефективності виробничої системи є ритмічність відвантаження продукції відповідно до потреби замовника. В даному контексті основним мірилом ритмічності є час такту (відношення доступного часу до встановленої потреби замовника в продукції). Відповідно до тактом відбувається послідовне переміщення заготовок з процесу на процес, а на виході з'являється готовий виріб (або партія). Якщо з розрахунком доступного часу великих складнощів не виникає, то з визначенням кількості запланованих виробів ситуація не однозначна.
У сучасних виробничих умовах вкрай складно зустріти монономенклатурное підприємство, яке б виробляло всього лише одне найменування продукції. Так чи інакше, ми маємо справу з випуском будь-якої номенклатури виробів, які можуть бути як однотипними, так і абсолютно різними. І в цьому випадку простий перерахунок кількості виробів для визначення обсягу виробництва не прийнятний, так як вироби різного виду не можуть змішуватися і враховуватися в рамках загальної кількості.
У деяких випадках для полегшення обліку та розуміння загальної динаміки продуктивності підприємства використовують якісь якісні показники, які в тій чи іншій мірі притаманні виробленим продуктам. Так, наприклад, готові вироби можуть враховувати в тоннах, квадратних, кубічних і погонних метрах, в літрах і т.д. При цьому план випуску в цьому випадку задається в цих показниках, що з одного боку, дозволяє встановлювати конкретні, оцифровані показники, а, з іншого боку, втрачається зв'язок між виробництвом і потребою замовника, який бажає отримати на певний термін продукцію згідно з номенклатурою. І часто виникає парадоксальна ситуація, коли план в тоннах, метрах, літрах виконаний за звітний період, а замовнику відвантажити нічого, так як потрібних виробів немає.
Для того щоб здійснювати облік і планування в єдиному кількісному показнику, при цьому не втрачаючи зв'язок з номенклатурою замовлення, доцільно застосовувати натуральний, умовно-натуральний або трудової способи вимірювання обсягу випуску.
Натуральний метод, коли випуск підраховується в штуках, що випускається, застосуємо в обмежених умовах виробництва одне виду виробів. Тому в більшості випадків застосовується умовно-натуральний метод, суть якого зводиться до приведення всього різноманіття однотипних виробів до деякої умовної одиниці. У ролі якісного показника, за яким будуть співвідноситися вироби, може виступати, наприклад, жирність для сиру, тепловіддача для вугілля і ін. Для виробництв, де складно однозначно виділити якісний показник для порівняння і обліку продукції використовується трудомісткість виготовлення. Розрахунок обсягу виробництва по трудомісткості виготовлення кожного виду продукції називається трудовим способом.
Поєднання трудового і умовно-натурального методів вимірювання обсягу виробництва відповідно до певної номенклатурою найбільш точно відображає потреби більшості промислових виробництв в обліку і плануванні.
Традиційно в якості умовної одиниці вибирається типовий представник (найбільш масовий) виробленої продукції з найменшою трудомісткістю. Для розрахунку переказного коефіцієнта (kу.е.i) співвідносяться технологічно трудомісткості i-го виробу номенклатури і того виробу, який прийнято в якості умовного:
kу.е.i - коефіцієнт переведення в умовні одиниці для i-го виробу;
Трi - технологічна трудомісткість i-го виробу, нормо-годину;
Тру.е. - технологічна трудомісткість виробу прийнятого в якості умовної одиниці.
Після того як для кожного виробу визначені свої коефіцієнти переведення в умовні одиниці, необхідно визначити кількість для кожної з позицій номенклатури:
ОПу.е. - обсяг виробництва умовних одиниць, штук;
- сума творів коефіцієнта перекладу в умовні одиниці для i-го виробу і запланованого обсягу виробництва i-го виробу;
n - кількість позицій в номенклатурі.
Для ілюстрації методики розглянемо приклад, в якому необхідно виготовити три види виробів (див. Табл. 1). При перерахунку в умовні одиниці план випуску складе 312,5 штук виробів А.
Таблиця 1. Приклад розрахунку
Виходячи з розуміння загального обсягу виробництва в планованому періоді, вже можна проводити розрахунок часу такту (основного показника для синхронізації і організації виробничих потоків) за відомою формулою:
ВТу.е. - час такту для умовної одиниці, хвилин (секунд, годин, днів);
ОПу.е. - обсяг виробництва умовних одиниць, штук.
Необхідно відзначити, що неодмінною умовою використання трудового методу є обгрунтованість використовуваних в розрахунках норм, їх відповідність фактичним витратам часу. На жаль, в більшості випадків ця умова не може бути виконано з різних причин, як організаційного, так і технічного характеру. Тому використання саме трудового способу може давати спотворену картину динаміки обсягу виробництва.
Однак, застосування трудового методу в рамках розрахунку умовної одиниці виміру планового випуску не має такого жорсткого обмеження. Використання навіть завищених нормативних показників, у разі якщо завищення носить системний характер, жодним чином не відбивається на результатах обчислень (див. Табл. 2).
Таблиця 2. Застосування методу при завищених нормах
Як видно з наведеного вище прикладу підсумкове значення обсягу випуску не залежить від «якості» використовуваного нормативного матеріалу. В тому і іншому випадку обсяг виробництва в умовних одиницях залишається незмінним.
Розрахунок доступного часу для обраної номенклатури
На додаток до умовно-натуральному методу пропонується підхід до визначення доступного часу для обраної номенклатури виробів в тому випадку, якщо розрахунок часу такту проводиться не для всього обсягу виробництва. В цьому випадку виникає потреба виділення із загального доступного часу частки, яка буде використана для виробництва обраного продукту.
Для розрахунку загального запланованого обсягу виробництва використовується трудовий метод обчислення продуктивності праці, як для всього обсягу виробництва, так і для тієї номенклатури, час такту якої в подальшому передбачається встановити:
ОПтр - обсяг виробництва в трудовому вимірі, нормо-годину (людино-годину);
Трi - нормативна трудомісткість i-го виробу, нормо-годин (людино-годин);
ОПi - план випуску i-го виробу;
kв.н.i - коефіцієнт виконання норм.
Важливим є те, що в даному випадку використовується коефіцієнт виконання норм з метою забезпечення відповідності розрахункових даних реальним можливостям виробництва. Даний коефіцієнт може обчислюватися як за кожним видом виробів, так і для всього обсягу виробництва.
Далі, використовуючи отримані дані про план випуску і розраховане згідно загальновідомою методикою загальне доступне час, визначається шукана величина доступного часу для обраної номенклатури виробів:
Двi - доступне час для i-го виробу;
ОПтрi - обсяг виробництва i-го виробу в трудовому вимірі, нормо-годину (людино-годину);
ДВ - загальне доступне час, хв. (Годину. Днів).
Для перевірки загальне доступне час складається з розрахункових часткою для кожної номенклатури, визначених планом виробництва:
Таблиця 3. Приклад розрахунку доступного часу
ОП1 = 100 × 2,5 × 1,1 + 150 × 2 × 1,1 + 200 × 1,5 × 1,1 = 935 нормо-годину
ОП2 = 75 × 3 × 1,1 +125 × 2,2 × 1,1 = 548 нормо-годину
У підсумку, розрахуємо час такту для Номенклатури 1, в якості умовної одиниці приймемо Виріб 1.3.
Дані підходи до розрахунку основних виробничих показників дають можливість досить оперативно і реалістично провести основні обчислення за визначенням цільового часу такту. І в тих випадках, коли є присутнім велика номенклатура типових виробів, зазначені методи дають можливість балансувати і синхронізувати виробництво на основі існуючих даних про час циклу кожного з процесу і встановленого споживчим попитом часу такту.
Версія для друку