Лавсанові протези, як і лавсан-летілановие, дакроновий, майже з однаковою частотою тромбірованного після операції. Так, з 17 лавсанових протезів тромбоз вироб-йшов в 3, з 19 лавсан-летіланових протезів - в 3, лавсан-фторлоновие протези затромбовані в 8 з 32 дослідів, а дакроновий - в 11 з 37.
Функціонування артеріовенозного соустья не завжди охороняло протези від тромбозу, про що свідчать отримані результати. Так, протягом першого місяця, ко-ли функціонувало артеріовенозне сполучення, тромбоз стався в 15 з 105 дослідів, а з 49 дослідів з терміном спостереження більше одного місяця тромбоз відзначений в 10 (табл. 9).
При розборі причин тромбоутворення в цих дослідах ми звернули увагу на таку обставину. Тром-бози в терміни до 1 місяця відбувалися найчастіше через технічні помилки або внаслідок недостатнього приско-ня об'ємного кровотоку і передчасного закриття артеріовенозного соустья. Так, в 6 дослідах тромбоз проте-поклик розвинувся незабаром після самовільного закриття артеріовенозного соустья, яке функціонувало толь-ко 5-7 днів після операції.
Терміни виникнення тромбозів при пластиці нижньої порожнистої вени в умовах прискореного кровотоку
Терміни виникнення тромбозу, дні
Прохідність протезів в терміни більше 1 місяця метушні-калу внаслідок деформації протеза під впливом когось прес навколишніх тканин. З 10 дослідів, де тромбоз протеза стався в терміни від 1,5 до 5 місяців, у шести виявлена деформація протезів, що виникала частіше все-го в результаті вираженого розвитку рубцевих змін навколо аллоімплантата.
Таким чином, основною причиною невдач аллопротезірованія нижньої порожнистої вени в ранньому післяопераційному-ном періоді були особливості гемодинаміки венозного русла. Пізні тромбози найчастіше відбувалися слідом-ствие деформування протезів рубцевої тканиною.
і протизсідання крові
при пластиці вен
У цій серії дослідів ми також вивчали стан свер-ють і протизсідання крові під час і після операції протезування нижньої порожнистої вени в умовах зміненої гемодинаміки. З 105 дослідів даної серії в 40 експериментах були визначені показники іантизсідальної систем крові в сле-дмуть терміни: до операції, під час операції, на 2, 4, 7, 10, 14, 20-й дні після операції.
Аналіз отриманих даних показав, що у всіх під-дослідних тварин час згортання крові до операції знаходилося в межах 3-6 хв (5,1 ± 0,19). Під час операції і в післяопераційному періоді час цього тесту знаходилося на вихідному рівні, не проявляючи тенденції в сторону укорочення або подовження.
Часрекальцифікації у всіх дослідах до операції коливалося в межах 75-100 сек (36,1 ± 2,60). В після-операційному періоді часрекальцифікації залишалося на вихідному рівні, коливання його були незначні і статистично не достовірні.
Час, що характеризує толерантність плазми до гепа-рину, до операції у всіх тварин знаходилося в межах 8-11 хв (10,3 ± 0,38). У 17 собак, починаючи з 2-го дня, толерантність плазми до гепарину знизилася, що виражена-лось подовженням часу цього тесту в порівнянні з результат-величинами. Зниження толерантності плазми до ге-Парин тривало до 10-14 днів. У 4 собак час цього тесту коротшало з 2-го дня і залишалося укороченим до 20-го дня. У решти тварин час цього тесту на протяже-ванні всього періоду досліджень залишалося в межах норми. Загальна тенденція зниження толерантності плазми-ми до гепарину була найбільш виражена на 2-7-й дні пос-ле операції, що свідчило про підвищення активно-сті згортання.
Тромбопластичних активність крові у всіх собак цієї серії як до, так і після операції коливалася в пре-справах норми (71,4 ± 2,76 сек).
Протромбіновий індекс у всіх тварин цієї серії до операції знаходився в межах 80-100% - Під час і пос-ле операції протягом усього періоду досліджень протромбіновий індекс залишався в межах вихідних величин.
Гепариновой час у всіх піддослідних тварин до опе-рації коливалося в межах 31,0 ± (), 84. У 12собак в після-операційному періоді відзначалося подовження гепариновой часу з 2-го по 14-й день, а у 8 тварин було докором-чення часу цього тесту в порівнянні з вихідними дан-ними. У решти оперованих собак протягом усього періоду досліджень гепариновой час залишалося в межах норми. Останні три показники менш чув-ствительность, і тому вони не завжди можуть служити крите-риємо при оцінці стану системи згортання.
Концентрація фібриногену у всіх собак до операції перебувала в межах 250-300 мг%. В післяопераційному-ном періоді у переважної більшості тварин кон-центрація фібриногену значно підвищилася з 2-го по 10-й день до 400 мг% (Р<0,05). Наибольшее увеличение количества фибриногена составляло 770—860 мг %.
Фібринолітична активність крові до операції в середньому дорівнювала 22,4 ± 1,7 мг%. Оперативне втручання-ництво призвело до достовірного збільшення фібринолітичної активності крові. Так, у порівнянні з вихідними даними фібринолітична активність на другий день після операції підвищилася до 33,0 ± 2,86% і залишалася на високому рівні протягом 2 тижнів. Підвищення фібринолітичної активності крові слід розглядати як за-захисну реакцію організму у відповідь на операційну трав-му в зв'язку із загальною активацією системи згортання.
Вільний гепарин у всіх оперованих тварин цієї серії до операції коливався в межах 7-8 секунд. У 16 тварин з 2-го по 10-й день після операції свобод-ний гепарин мав тенденцію до збільшення в порівнянні з вихідними величинами. Зниження концентрації свобод-ного гепарину в післяопераційному періоді зазначалося у 8 тварин. У решти піддослідних тварин вільний гепарин містився в межах норми.
Одночасно з коагулограма деяким тваринам виробляли і тромбоеластографія. Зіставляючи тромбоеластограмми, отримані до операції, з тромбоеластограмми під час і після операції ми відзначили Незнач-рої вкорочення часу в фазах t + K, яке хоча і осту-валось в межах норми, але все ж мало тенденцію до вкорочення.
Таким чином, при пластиці нижньої порожнистої вени як в контрольній серії дослідів, так і в умовах прискореного кровотоку в післяопераційному періоді відбуваються значи тільні зміни, які полягають в вкороченні часу згортання крові, підвищенні толерантності плазми до ге-Парин, підвищенні тромбопластичних активності і дру- гих. Кількість фібриногену в крові з найвищим под-емом на 2-10-у добу після операції відзначено як в кон-контрольної серії дослідів, так і в дослідах з накладенням артеріовенозного соустья. Статистично достовірної раз-ниці в змісті фібриногену в крові в ці терміни між ними не відзначено. Так, якщо в контрольній серії кон-рація фібриногену в крові на 2-4-й дні досягала 388,3 ± 35,92 і 439,1 ± 37,8 мг%, то в дослідах з накладенням артеріовенозного соустья вона становила 395 ± 26 , 71 і 402,3 ± 24,5 мг% відповідно. Як видно, різниці між цими показниками майже немає. Це свідчить про те, що оперативне втручання на нижньої порожнистої вени ви-викликають однотипну реакцію з боку системи згортання крові. Гиперкоагуляция в післяопераційному періоді характеризує загальну реакцію організму і не є специфічною тільки для пластики венозних магістралей, так як подібні зміни відбуваються при багатьох хірургічних втручаннях.
Дещо інші зміни відбувалися з боку протизгортаючої системи крові. У контрольній серії дослідів фібринолітична активність в післяопераційному-ном періоді мала тенденцію до зниження в перші 10 днів до 13,1 ± 2,16% при вихідних даних 23,5 ± 3,5%, в той час як в дослідах з накладенням артеріовенозного зі -устья фібринолітична активність підвищувалася до 38,4 ± 3,60% при вихідних 22,4 ± 1,70%.
Подібне розходження відзначено і при зіставленні з-тримання вільного гепарину в цих дослідах. Зниження вільного гепарину в контрольній серії відбувалося до 5,2 ± 0,32 при вихідних 7,6 ± 0,25 сек, а в дослідах з накладання-ням артеріовенозного соустья відбувалося збільшення вільного гепарину до 7,8 ± 0,41 при вихідному рівні 7,1 ± 0,22 сек. Ці дані свідчать про вираженої депресії протизгортаючої системи крові в після-операційному періоді в контрольній серії дослідів, кото-раю в основному спостерігалася в терміни найбільш частого тромбування синтетичних протезів в перші 2 тижні.