Забезпечення потреби організму в кисні. В ор-ганизме, в кожному органі тіла, є запаси поживних ве-вин, але немає запасів кисню. Тому доставка кисню, здійснювана органами кровообігу, завжди повинна точно відповідати мінливої потреби організму. Зміна кількості споживаного організмом кисню викликає увели-чення або зменшення частоти і сили серцевих скорочень, а отже, хвилинного об'єму крові. Під час інтенсивної фізичної роботи хвилинний обсяг крові, що надходить з серд "ца в аорту, може зрости у кілька разів.
При напруженої розумової діяльності значно підвищена шается споживання кисню клітинами мозку, тоді як в інших органах, зокрема м'язах, потреба в кисні залишається невеликих шой. Робота органів кровообігу була б вкрай нееконом-ної, якби заради посиленою доставки кисню одному органу збільшилася кровопостачання всього організму. Насправді цього не відбувається, так як шляхом зміни ширини просвіту дрібних артерій і капілярів завжди регулюється розподіл крові між різними областями тіла: судини працюючих органів розширюються, а судини непрацюючих або слабо працюючих - звужуються. Так, через розслаблену м'яз проте-кає мало крові, так як більшість капілярів знаходиться в спав стані. Через посилено працюючий м'яз потік крові може збільшуватися в кілька десятків разів.
Розширення судин в одних ділянках тіла тягне за собою їх звуження в інших ділянках. Ось чому після ситного обіду, ко-ли значно посилюється кровонаповнення черевних внутрен-ностей, мозок і м'язи отримують менше крові, і хочеться лежати, а не займатися фізичною або розумовою працею.
Правильне і постійно мінливий розподіл крові між різними органами оберігає серце від надмірної роботи, і організм отримує вовможность при будь-яких умовах його діяльності обходитися всього лише 4-5 літрами крові.
Нервова регуляція кровообігу. До серця від головного мозку йде блукаючий нерв, а від спинного-симпатичні. Блукаючий нерв гальмує 'діяльність серця, уповільнює і послаблює, його скорочення. Симпатичні нерви, навпаки, навчаючи-ють і підсилюють скорочення серця. Таким чином, симпатії-етичні і блукаючий нерви надають на серце протилежний-ве дію.
До всіх кровоносних судинах підходять гілки симпатичних нервів. Імпульси, що проходять по цих нервах, викликають суже-ня судин, а отже, зменшення кровотоку. При над-мірно сильному подразненні симпатичного нерва настає його гальмування, і судини не звужуються, а іноді спостерігається навіть їх розширення.
У природних умовах регуляція кровообігу завжди носить рефлекторний характер і проявляється в одночасному через трансформаційних змін діяльності серця і судин. Іншими словами, під впли-яніем роздратування рефлекторно відбувається прискорення або за-повільно загального кровотоку, т. Е. Зміна хвилинного обсягу крові, а також збільшення або зменшення кровонаповнення від-ділових органів або систем органів. Найважливіший джерело реф-лекторного впливу на серце і судини - зміна мишеч-ної активності, особливо перехід від стану спокою до роботи.
Велике значення мають імпульси, що йдуть від кори великих півкуль. Так, перед початком спортивних змагань спостерігає-ся условнорефлекторное почастішання серцевих скорочень, роз-ширення кровоносних судин переважно тих м'язів, які повинні взяти участь у майбутній роботі. Впливом кори великих півкуль пояснюється прискорене серцебиття або, на-оборот, «завмирання» серця, а також почервоніння або побледне-ня особи при хвилюванні ілі'іспуге. Залежно від того, знахо-диться людина в бадьорому або пригніченому стані, чи виконує він роботу охоче або без бажання, кора великих півкуль буде по-різному впливати на роботу серцево-судинної сис-теми.
Для забезпечення належного утримання в крові кисню особливе значення мають імпульси, які йдуть від самої серцево-судинної системи. Так, в місці розгалуження загальної сонної ар-терії на зовнішню і внутрішню і в стінці аорти є ре-рецептори, чутливі до вмісту в крові кисню: при його і "збитке настає рефлекторне уповільнення серцевих скор-щений, Апрі зниженому його утриманні - їх почастішання .
Саморегуляція серцево-судинної системи. При будь-яких ре-акціях на роздратування всі ділянки серцево-судинної системи
повинні працювати узгоджено. Така узгодженість забезпечують-ється власними рефлексами кровоносної системи. У стінках серця, а також артерій і вен знаходяться рецептори, чутливість-ні ні до вмісту кисню, а до змін кров'яного тиску-ня. При його підвищенні артерії розтягуються сильніше звичайного. Це викликає роздратування відповідних рецепторів, особ-но в аорті і в області розгалуження загальної сонної артерії. Від рецепторів по нервах імпульси надходять в серцево-судинний центр довгастого мозку, який посилає відповідні імпульси, що призводять до уражень пульсу і розширення кровоносних судин.
При різкому посиленні припливу крові до серця розтягуються стінки передсердь і впадають в них великих вен, що тягне за собою роздратування відповідних рецепторів. У відповідь настає рефлекторне збільшення частоти серцевих скорочень, і в ре-док збільшується відтік крові з передсердь у шлуночки серця.
Власні рефлекси серцево-судинної системи, метушні-кається при подразненні рецепторів інших її ділянок, проявля-ються головним чином в місцевому звуженні або розширенні судин.
Таким чином кровоносна система сама себе регулює, підтримуючи нормальний кров'яний тиск і усуваючи перешко-наслідком, що виникають на шляху течії крові.
Гуморальна регуляція. Робота серця і розподіл крові між окремими органами знаходиться під впливом не тільки нервової системи, але і ряду речовин, що знаходяться в крові. Осо-бою значення мають адреналін і ацетилхолін, які постійно в тій або іншій кількості утворюються під контролем нервової системи в організмі. Адреналін надає на серце і судини таку ж дію, як роздратування симпатичних нервів: введе-ня його в кров звужує судини, прискорює і підсилює сокраще-ня серця. Ацетилхолін надає протилежну дію:
він уповільнює і послаблює серцеві скорочення, розширює кро-веносние судини.
Така регуляція, здійснювана через кров, т. Е. Гумораль-ним шляхом, сприяє створенню більш-менш тривалих зрушень в роботі кровоносної системи, на тлі яких можуть відбуватися швидкі рефлекторні реакції.
Вікові особливості регуляції кровообігу. До кінця внутрішньоутробного періоду розвитку багато клітини серцевих нер-вних вузлів ще зберігають зародковий будова і "не функціонує-ють. Після народження кількість функціонально дозрілих кле-ток нервових вузлів серця починає дуже поступово збільшувати-ся аж до 10-річного віку.
Відповідні до серця симпатичні нерви починають функ-ціоніровать ще до народження. Волокна блукаючого нерва хоча і підходять до серця, але ще немає зв'язку між їх кінцевими роз-
розгалуження та клітинами нервових вузлів, через які передаються імпульси серцевому м'язі. Тільки після народження, і то не відразу, встановлюється цей зв'язок. 'Навіть після встановлення зв'язку між нейронами довгий час відсутні ті сердечні рефлек-си, які протікають за участю блукаючого нерва. Тому, наприклад, в грудному віці орієнтовний рефлекс зазвичай супроводжується почастішанням серцевих скорочень, а не зменшимо-ням, як це властиво старшим дітям і дорослим.
У дитячому віці дуже мінливе функціональний стан нервових клітин: змінюється рівень їх збудливості, а сильне або тривалий збудження легко переходить в гальмування. Цією осо-бенностью нервових клітин пояснюється характерна для дітей раннього та дошкільного віку 'нестійкість ритму серцевих скорочень. Електрокардіограма, т. Е. Графічна запис серцевих імпульсів, за допомогою електричних датчиків показує, що цикли серцевих скорочень помітно відрізняються один від одного по їх тривалості, по висоті зубців і тривалості ін-інтервалом між окремими зубцями. Нестійкі і рефлектор-ні зміни роботи серця і судин, зокрема власні рефлекси кровоносної системи, спрямовані на підтримку нормального кров'яного тиску.
У наступні роки поступово підвищується стійкість як ритму серцевих скорочень, -так і рефлекторних змін з боку серця і судин. Однак ще довгий час, нерідко аж до 15-17 років, зберігається підвищена збудливість сер-дечно-судинних нервових центрів. Цим пояснюється надмірна виразність у дітей судинного і серцевих рефлексів. Вони проявляються в побледнении або, навпаки, почервоніння шкіри обличчя, завмирання серця або почастішання його скорочень.