товариств. лад, заснований на рабстві і рабовласництві; перша в історії людства антагоністичний. обществ.-
економіч. формація. Рабство, т. Е. Працю одних людей на інших, з'єднаний з особистої приналежністю трудящого того, хто привласнює продукт його праці, - явище, яке існувало в різних історич. умовах. У Р. ф. рабська праця відіграє роль пануючого способу проіа-ва. Р. ф. мала значення світової системи і існувала в Єгипті, Вавилонії, Ассирії, Персії, гос-вах Др. Індії, Др. Китаю, Др. Греції та Італії. Виникнення Р. ф.- історич. закономірність. Але ця закономірність характерна тільки для загальносвітового історичного. процесу, але аж ніяк не для історії отд. народів або країн. Найбільш яскраво виражені прояви Р. ф. виникли і розвивалися незалежно один від одного у народів Китаю, Греції та Італії.
Загальною передумовою виникнення Р. ф. був розвиток знарядь произова, поділ і кооперація праці, в результаті чого стало можливим вироб-во додаткового продукту і виникнення приватної власності і експлуатації. У розвитку Р. ф. виділяють 3 етапи: 1) складання [Китай часів Чжоуского царства (11 - 8 ст. до н. е.), Греція «Гомерівської епохи» (9-8 ст. до н. е.), Італія (8-6 ст. до н.е.)]; 2) твердження і ра »витие [Китай часу рабовладельче. царств періоду Чуньцю - Чжаньго (8-3 ст. до н. е.), Греція епохи полісів в період їхнього розквіту (5-4 ст. до н. е.), Італія часу Рим. республіки пізньої пори (3-1 ст. до н. ст.)]; 3) розпад [Хань-ська імперія на Сході (2 ст. До н. Е.), Рим. імперія на Заході (1 ст. до н. е.- 5 ст. н. е.)].
Для етапу становлення Р. ф. характерні чотири процесу. Перший: поступове придбання рабською працею значення найважливішого засобу інтенсифікації ремесл. вироб-ва і с. х-ва. Другий: зростання вироб-ва за рахунок розширюється застосування праці рабів. Третій: виникнення в зв'язку з появою частнособственніч. присвоєння продукту майна. нерівності всередині громади. Четвертий: складання в складі громади перших класів - рабів і рабовласників, антагоністичних за своїм становищем в системі произова, і разом з тим зародження антаго-ніотіч. відносин між великими рабовласниками-землевласниками, з одного боку, і дрібними виробниками - з іншого. Ці процеси розгорталися в обстановці протиріч: рабської праці і праці дрібних вільних виробників; цих останніх і великих рабовласників-землевласників; цих останніх і родової знаті общинно-родової епохи. В результаті боротьби, викликаної цими протиріччями, і розпаду інститутів родо-племінного ладу виникає гос-во як стабілізатор і регулятор відносин між антагоністичний. класами в інтересах пануючого класу і як орган управління. Ознакою складання такої обстановки, мабуть, є: в історії Китаю - реформи, проведені в царстві Ци (7 в.) І в царстві Лу, Чу, Чжен (6 ст. До н.е.); в історії Греції - реформи Солона і Клісфена (6 ст. до н. е.); в історії Риму - реформи Сервія Тулія (6 ст. до н. е.).
Другий етап є часом розквіту того, що в історії Греції отримав назву «поліс», в історії Італії - civitas, в історії Китаю - «го». Під цими найменуваннями ховається в загальному один і той же: гос-во, зведене до одного центру - місту, пануючому над усією підвладній йому територією, причому таке місто-гос-во був не тільки політичним, а й економічним цілим. Саме в цьому сенсі місто ^ гос-во і був базисом власності - в тому її масштабі, к-рий вона тоді прийняла: її об'єктом, були, по-перше, раби, по-друге, земля. Переважною формою власності на рабів була приватна; форма власності за землю була подвійною - общинної і приватної, причому остання була опосередкована першої: умовою приватної власності на землю була приналежність до гражд. громаді. Рабська праця на цьому етапі ще не мав Того значення в сільському господарстві, до-рої він отримав пізніше. Саме до цього етапу античності відносяться слова К. Маркса: економіч. основою «. класичного суспільства в найбільш квітучу пору його існування. », Коли громадські форми власності вже розклалися, а«. рабство ще не встигло опанувати виробництвом в скільки-небудь значній мірі », було«. дрібне селянське господарство. і незалежне ремісниче виробництво. »(Маркс К. і Енгельс Ф. Соч. Т. 23, с. 346, прим.). Ця характеристика відноситься до Греції і Риму класичні. епохи, але вона застосовна і до другого етапу історії Р. ф. в Китаї, в к-ром епоха «ле го» - від. гос-в (7-3 ст. до н. е.) з повним правом може бути названа «класичної».
Криза міста-гос-ва зумовив перехід до третього етапу - великим рабовладельче. державам. Розвинені виробляє. сили вимагали ін. масштабів самого вироби, і споживання. Ще в кінці класичні. епохи виникла тенденція до утворення широких економіч. і політичне життя. спільнот - або у формі спілок, напр. Ахейский, 1-й і 2-й Афінські і Коринфський союзи в Греції 5-4 ст. до н. е. або у формі федерацій італійських міст-гос-в під гегемонією Рима в 4 ст. до н. е. або у формі поглинання одних гос-в іншими - 4 великих міста-гос-ва в Китаї сер. 4 - сер. 3 ст. до н. е. Хань, Ци, Цинь, Чу. Кінцем цього процесу політичне життя. і економіч. інтеграції слід вважати освіту в 3 ст. до н. е. елліністіч. монархій в Рим. республіці, єдиного великого гос-ва в Китаї - імперії (династії Цинь і Хань). З 1 ст. до н. е. виникає Рим. імперія. В рамках цих держав Р. ф. і досягла максимуму свого розвитку. Сутність цього процесу - перетворення рабської праці в осн. силу в усьому произове, що підривало становище маси вільних дрібних виробників.
Про настання кінця третього етапу історії Р.