- уточнення морфологічного діагнозу;
- оцінка можливості застосування патогенетичної терапії, течії і прогнозу хвороби.
Показання для біопсії нирок (по А. І. Клембівському, М. С. Ігнатової, 1989):
- протеїнурія і гематурія неясної етіології;
- гіпертензія неясного генезу;
- нефротичний синдром в поєднанні з гіпертензією і / або гематурією або нефротичний синдром при неефективності стероїдної терапії;
- торпідний перебіг нефропатії;
- підозра на наявність дізембріогенеза ниркової тканини;
- неефективність терапії при будь-якому клінічному варіанті гломерулонефриту;
- підозра на наявність ниркового амілоїдозу;
- визначення прогнозу на підставі вираженості нефросклероза.
- агенезія нирок;
- геморагічний діатез;
- артеріальна гіпертензія (діастолічний тиск вище 90 мм рт.ст.);
- пухлина нирок, кіста;
- паранефрит, гідронефроз, туберкульоз нирок;
- значне порушення положення нирок;
- значні зміни в судинах нирок;
- зморщена нирка;
- єдина нирка;
- термінальна фаза ХНН.
Методи проведення біопсії:
Відкритий - Пункційну голку вводять в ході оперативного втручання, нирка оголена.
Напіввідкритий - Пункційну голку вводять через невеликий розріз шкіри, підшкірно-жирової клітковини і м'яких тканин. Даний метод використовується у дітей до 2 років і при необхідності візуальної оцінки нирки.
Закритий, - Пункційну голку вводять безпосередньо через шкіру і м'які тканини:
черезшкірний
- під контролем рентгенотелевізійного екрану з електроннооптичних перетворювачем;
- із застосуванням ультразвукового дослідження.
Метод в даний час є основним при проведенні біопсії в зв'язку з високою результативністю, низьким відсотком ускладнень і можливістю повторних досліджень.
Ускладнення чрескожной біопсії (аналіз 290 біопсій нирки)
(По Y. Mendez, Q. Foreade, 1985):
- летальності не було;
- гематурія - 16.26% (у 4 з 47 хворих гематурія тривала більше 48 годин);
- болю в поперековій області - 8,62%;
- уртикарія - 14.1%;
- ознаки пункції ниркової балії - 0.68%;
- приниркова гематома - 0.34%;
- артеріальна гіпертензія - 0.34%.
Умови оцінки ниркового біоптату (по R. Habib, 1976; цит. За А. М. Клембівському і М. С. Ігнатової, 1989;
М. Oberholzer і співавт. 1983):
- биоптат нирки площею 10 мм2 достатній для надійної кількісної оцінки більшості параметрів. Для якісної оцінки більшості параметрів досить биоптата площею 2 мм 2;
- для кількісної оцінки функціонуючих і нефункціонуючих клубочків і поширеності полулуний необхідно від 13 до 40 клубочків;
- аналіз гістологічних даних проводить морфолог, спеціально займається питаннями дитячої нефрології;
- ниркова тканина повинна бути технічно добре оброблена;
- дослідження біоптату здійснюють із застосуванням світлової, імунофлюоресцентної і електронної мікроскопії;
- доцільне використання методу морфометрії.
Методи оцінки биоптата (по А. І. Клембівському і М. С. Ігнатової, 1989):
Оцінюють клітинні елементи ниркового клубочка, склад інтерстиціальної клітинної інфільтрації, диференціювання клітинних елементів сполучної тканини нирок.