Емпіричні дані свідчать про те, що спілкування з природою, тваринами, догляд за кімнатними квітами, садом і городом істотно знижують рівень напруженості, компенсують недолік спілкування літньої людини. У людей, які багато часу проводять на природі, менш виражений страх самотності, нижче рівень агресії і практично не спостерігається депресивний стан.
Також психологічна робота з людьми похилого віку связа з захопленнями мистецтвом. Люди похилого віку, які часто ходять в театр, консерваторію, відвідують музеї та виставкові зали, психічно набагато стійкіше і в меншій мірі схильні до депресій, ніж їх однолітки, які байдужі до мистецтва. Можна припустити, що ці інтереси, входячи в структуру особистості, утворюють стійку мотивацію, яка не змінюється з кризою і не схильна до динаміці при втраті статусу, звуження кола спілкування і інших негативних проявах, характерних для старіння. Така поведінка формує стиль життя, який надає стійкості адаптаційного процесу в цілому.
Самостійне творчість, незалежно від його рівня, так само як і будь-яке інше захоплення (хобі), теж стає Смислообраз-щим мотивом, який, очолюючи ієрархію мотивів особистості, допомагає надати сенс іншим прагненням і потребам людини похилого віку.
Спеціальне навчання дозволяє сформувати необхідні для нових занять навички та вміння навіть в похилому віці. Це навчання засноване на концепції безперервної освіти, що виходить із того, що вчення є нормальною і необхідною для людини діяльністю в усі періоди його життя. Вона має на увазі можливість в будь-якому віці оновлювати, доповнювати і застосовувати раніше набуті знання і вміння, постійно розширювати свій кругозір, підвищувати культуру, розвивати здібності, отримувати нові спеціальності і вдосконалюватися в них.
Як відзначають фахівці, в психологічній роботі з людьми похилого віку має велике значення інтерес до ігрової діяльності, спорту і особливо навчальної діяльності адже він не слабшає з віком. Просто люди похилого віку відвикають від цих форм діяльності. Тому деякі псіхогеронтологі пропонують як засіб інтенсифікації життя старих людей залучення їх до навчання і грі. Не менш важливим є і той факт, що така діяльність відбувається в групі однодумців, а тому формує адекватний, нехай навіть і не дуже широкий, але стійкий коло спілкування, розширює часову перспективу.
Марцинковская Т.Д. Психологія розвитку