Патологічний потяг наркомана до наркотику було з Вестн давно. Описувалося це потяг в його крайніх фор-мах, що позбавляли хворих надії на одужання, заставши-лявшего здійснювати тяжкі злочини. За сучасними уявленнями, ці описи мали своїм предметом влечу-ня компульсивний (див. Розділ 4.4). В даний час наря-ду з компульсивним виділяють потяг психічне. Психи-чеський потяг виражається в постійних думках про наркоти-ке, підйомі настрої в передчутті прийому, пригнічено-сти, незадоволеності в його відсутність. Часто потяг супроводжується боротьбою мотивів. У поєднанні з нав'язливо-стю думок про наркотик це дає підставу називати психи-чеський потяг обсессивное [Портнов А. А. 1959].
Якщо компульсивний потяг диктує поведінку хворого, то психічне, обсессивное визначає настрій, емоціо-ний фон. Не завжди хворий може дати звіт в сущест-Вованом у нього потягу психічного. Для цього необхідні достатній інтелектуальний рівень і досвід самоаналізу (то, що називають «душа просить», «душа горить», зазвичай ока-ни опиняються потягом компульсивним). Дуже часто хворий може передати лише, що йому чогось не вистачає, а ми бачимо стан невдоволення, незадоволеності, подразник-ності. Тільки побічно можна встановити психічний влечу-ня: незадоволеність в відсутність наркотику, пожвавлення в оповіданні про те, що і як він, хворий, брав, преобла-дає тематика спонтанних розмов. Потяг визначаються-ється по тому, як неадекватно позитивно оцінює паці-ент все, пов'язане з наркотизацией, хоча словесно показує критичне до неї ставлення, і як надмірно негативно сприймає в повсякденності те, що наркотизації заважає.
У своїй течії обсессивное потяг хвилеподібно. Воно не виражено, якщо необхідний ритм наркотизації дотримані-ється без затримки; в цьому випадку виникає потяг до воль-летворяется тут же. Воно може придушуватися великим конфлік-те внаслідок наркотизації; конфлікт, не пов'язаний при-чинно зі зловживанням, навпаки, загострює потяг. Часто госпіталізація (особливо перша) в психіатричну клініку призводить до зникнення потягу, і якщо у хворого ще не сформований абстинентний синдром, то в перші дні спостереження діагноз скрутний. Однак в подальшому (і тут спілкування пацієнта з наркоманами виявляється провоці-рующим фактором) потяг стає видимим.
Нарешті, психічний потяг може згаснути, якщо у хворого з'явилося нове сильне захоплення чим-небудь (не наркотик) і він знаходиться в стані позитивного емоційного насичення.
Загострюється психічний потяг при неприємних пере-живання, не пов'язаних з наркотизацией, а також при вклю-ченіі умовнорефлекторних механізмів: зустрічах з людьми, в компанії яких наркотизуйте, відвідуванні місць, де діставав або приймав наркотик. Розмови на тему про нарко-тику і асоційованих з процесом наркотизації представ-домлення також загострюють потяг.
Психічний потяг до наркотику - один з ранніх сім-птом, але його важко виявити, особливо якщо у хворого ус-тановка на диссимуляции.
Будучи одним з перших симптомів, обсессивное потяг одночасно і найтриваліший, які було б важко сім-птом. З перебігом хвороби в міру ускладнення сімптомокомплексов психічний потяг відступає на задній план, за-тиняються більш яскравими симптомами, наприклад компульсии-ним потягом, абстинентного синдрому. Однак в реміс-сі, коли знята гостра симптоматика і стан хворого цілком благополучно, виявляється, що обсессивное потяг продовжує існувати часто в тій же мірі виражено-сти, що і до лікування. У багатьох випадках психічний влечу-ня виявляється єдиною причиною безуспішності усі-лий і лікаря, і самого хворого, причиною рецидиву.
Потягу до наркотику в межах будь-якої форми наркома-ванні досить типові і подібні незалежно від різно-образия дій окремих наркотиків. Як ми покажемо в розділі, присвяченому проблемі специфічності, психічний потяг наркомана до свого наркотику неспецифічно. Цей потяг може задовольнятися будь-яким наркотичним віщо-ством (якщо немає несумісності), тому наркомани в ре-місії можуть змінювати форму наркотизма.