Куди пропав мій ніжний ти?
І як мені йти в життя без тебе?
Навіщо спалюєш всі мости?
Як далі жити тільки тебе люблячи?
Сказала прощай, відповів ти - до зустрічі.
За слабкість мою мене прости.
Адже час мене не вилікує.
Ніколи не зможу тебе відпустити.
Навіщо тоді рідним мені став?
За що дарував мені ніжності свої?
Ти напевно від примх моїх втомився.
У тисячний раз прошепчу- прости.
Чи не пробачиш ти мене, я точно адже знаю.
Я втратила те, що люблю до цих пір.
І крізь дощові сльози я тебе відпускаю.
Ти гориш в мені, і з цим не сперечайся.
Не можу я тебе забути, занадто твоя.
Три місяці дурної розлуки.
Пишу тобі це почуттів своїх ніжних не тая.
3 місяці безперервної борошна.
Прости, вірші мої не ідеальні, як і я.
Прости, що не виправдала надій твоїх.
Прости, що в душі я занадто твоя.
Прости, але тобі не піти зі снів моїх ...
Прости, через слабкість мої, пороки ...
Прости за біль мою, зараз і я не я.
Прости, я присвячую тобі ці рядки ...
Прости, що не виправдала надій твоїх
Прости, але я занадто люблю тебе
Прости, що шукала затишку в обіймах інших
Прости, але я далі буду жити тільки тебе люблячи.
Прости, що душу твою не вберегла
Прости, що влаштувала дурний втечу
Прости, адже любила як могла
Прости, що залишила лише сніг
Прости, але не здамся, повір
Прости, але буду чекати завжди
Прости, але не закрию для тебе я двері
Прости, адже до сих пір горить наша зірка.