Два визначення Конституційного Суду РФ (№ 1060-О-П від 17.12.08 та № 1369-О-П від 03.11.09), що стосуються прав виборних профспілкових працівників, стали останнім часом предметом активного обговорення. Загальноросійські об'єднання профспілок вважають, що дані рішення погіршили становище керівників і членів виборних профспілкових органів, так як поставили їх в більш жорстку залежність від роботодавців. Лідери кількох професійних об'єднань направили лист Президенту РФ Дмитру Медведєву з критикою позицій КС РФ.
Справа в тому, що Трудовий кодекс, всупереч постанові КС РФ, зберіг гарантії при звільненні виборних профспілкових працівників за порушення трудової дисципліни.
- На перший погляд, права профспілок і профспілкових працівників тепер дійсно постраждали ...
- Давайте розберемося. Частина перша статті 374 Трудового кодексу передбачає, що виборний профспілковий працівник, неодноразово не виконувати свої трудові обов'язки і має дисциплінарне стягнення, не може бути звільнений з ініціативи роботодавця без попередньої згоди вищого виборного профспілкового органу. При цьому профспілка не зобов'язаний перевіряти обґрунтованість звільнення. І, як часто відбувається на практиці, відмовляє в його погодженні навіть без пояснення причин. А рішення профспілки оскаржити не можна.
Тобто, профспілка в даній ситуації фактично підміняє роботодавця, позбавляючи його можливості звільнити працівника, який не виконує своїх обов'язків. Тим самим права роботодавця, як визнав Конституційний Суд, непропорційно обмежуються.
- Чому таке обмеження визнано невідповідним, адже мета надання згаданої гарантії - захист профспілкових працівників?
- Так, але це не абстрактна захист «взагалі», а конкретна захист від дискримінації у зв'язку з профспілковою діяльністю. На цьому наголошується і в конвенціях Міжнародної організації праці (№ 87, 98, 135), які передбачають захист від звільнення на тій підставі, що працівник бере участь у профспілковій роботі, є представником трудящих або членом профспілки. Якщо строго слідувати міжнародним нормам, необхідно спочатку перевірити, чи є звільнення працівника розправою за профспілкову діяльність або справедливим покаранням за дисциплінарні проступки. І тільки в першому випадку профспілка повинна втрутитися.
Норма ж частини 1 статті 374 Трудового кодексу надає профспілці право забороняти розірвання трудового договору "взагалі". Хіба такий захист відповідає тим цілям, заради досягнення яких вона вводилася?
- Тобто мова йде про привілейоване становище виборних профспілкових працівників?
- Тут важливо звернути увагу на умови надання так званої профспілкової захисту. Конвенції МОП (№ 87 і 135) прямо вказують на те, що представники працівників повинні дотримуватися закону. Іншими словами, ніхто не припускав захищати порушників трудової дисципліни і осіб, які не виконують вимоги трудового законодавства, локальних нормативних актів, трудового договору.
Справа не тільки в тому, що роботодавець практично позбавлявся свого права на розірвання трудового договору з працівником, вина якого у скоєнні дисциплінарних проступків доведена, а процедура звільнення дотримана. Важливо, що член колегіального профспілкового органу наділявся особливим правовим статусом, який вирізняється як від статусу рядового члена профспілки, так і від статусу працівника, не що був членом профспілки. І він міг розраховувати на те, що навіть при неодноразовому здійсненні дисциплінарних проступків НЕ буде притягнутий до дисциплінарної відповідальності, оскільки профспілковий орган не дасть згоди на його звільнення.
Отже, порушувався конституційний принцип рівності осіб, які уклали трудовий договір, і в рівній мірі зобов'язаних сумлінно виконувати свої трудові обов'язки.
- Але чи можна говорити, що, виклавши свою позицію у визначеннях, Конституційний Суд встав на чиюсь сторону?
- Конституційний Суд Російської Федерації захищає конституційні цінності і не має права ставати на чиюсь сторону. Чи не зробив він цього і в даному випадку. Суд виходив з необхідності підтримки балансу прав, наданих різним суб'єктам права. У нашому випадку - роботодавцям і профспілкам. Права роботодавця, як і права профспілок і виборних профспілкових працівників, мають рівну цінність, тому повинні так само поважати. Обмежити їх можна, але тільки для досягнення конституційно значимих цілей, зазначених в частині 3 статті 55 Конституції. Тут пріоритетами є основи конституційного ладу, моральність, здоров'я, права і законні інтереси інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави. І ще дуже важливо, щоб таке обмеження не вело до спотворення самої суті свободи економічної (підприємницької) діяльності.
- Чого ж тоді бояться профспілки? Того, що роботодавець зможе звільняти профспілкових активістів за профспілкову діяльність під виглядом звільнення за порушення трудової дисципліни? Або ж того, що активісти, не справляючись зі своєю роботою, більш не зможуть прикриватися профспілковою діяльністю?
- Питання носить трохи провокаційний характер, мені важко відповісти за профспілки. Дуже хочеться сподіватися, що вони не мають на меті створювати "прикриття" для порушників трудової дисципліни. Проблема ж звільнення за профспілкову діяльність під виглядом звільнення за порушення трудової дисципліни може виникнути. Саме в зв'язку з цією обставиною МОП передбачила можливість захисту виборних профспілкових працівників від звільнення, якщо воно пов'язане з членством в профспілці або діяльністю по представництву інтересів працюючих.
- Профспілкові працівники стверджують, що залишилися беззахисними перед свавіллям роботодавця.
- Чинне трудове законодавство надає широкі можливості для захисту. Просто цей захист реалізується не через заборону профспілки на звільнення працівника, а через дозвіл трудового спору в суді - незалежному від сторін трудового договору органі, покликаному здійснювати правосуддя.
- Після виходу в світ рішень КС профспілки в один голос заговорили про те, що тепер в Росії фактично відсутній обов'язок держави щодо забезпечення захисту громадян проти будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднання профспілок в області праці. Чи так це?
- Ще раз підкреслю, в Росії заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, в тому числі дискримінація за ознакою членства в профспілці і здійснення профспілкової діяльності. Повторюю: порушені права, якщо дискримінація дійсно мала місце, можна захистити в суді. Це в повній мірі відповідає основоположним міжнародним конвенціям в сфері свободи об'єднання (№87 і №98), яка передбачає захист членів профспілок і виборних профспілкових працівників. До речі, ці конвенції давно ратифіковані нашою країною, тому законодавець враховував їх вимоги.
- З яких причин склалася подібна ситуація? Чому саме тепер актуальним стало питання про невідповідно обмеження прав роботодавця?
У теперішній же час профспілки не здійснюють державного нагляду за дотриманням трудового законодавства та не відповідають за дотримання і зміцнення трудової дисципліни, тому акцент, як і вказується в міжнародних актах, необхідно переносити на захист виборних профспілкових працівників від дискримінації за ознакою здійснення профспілкової діяльності.
Це зовсім не означає, що держава відмовляється від надання гарантій виборним профспілковим працівникам. Просто ці гарантії повинні відповідати сучасним умовам і ролі профспілок в даний час.
- Яку роль, на ваш погляд, відіграють профспілки сьогодні?
Якщо спробувати узагальнити різнобічну діяльність профспілок, можна зробити висновок про те, що це одна з найважливіших суспільних організацій, елемент громадянського суспільства, про необхідність розвитку якого так багато говориться останнім часом.
- Чи не суперечить російське законодавство цієї міжнародної конвенції?
- Що дасть профспілкам ратифікація Конвенції МОП №135, за підписання якої вони борються?
Тому, як видається, треба шукати нові способи захисту виборних профспілкових працівників, причому не від звільнення взагалі, а від звільнення, пов'язаного з профспілковою діяльністю, як і передбачається міжнародними актами.
Остаточну ж оцінку законності і обгрунтованості звільнення повинен давати суд.