У великому взуттєвому магазині на розі сьогодні чомусь дуже багатолюдно: продавці бігають по залу з коробками і явно не встигають обслуговувати покупців. А все тому, що з сьогоднішнього дня знижені ціни. Розпродаж, як пишуть зазвичай на наших магазинах.
Найбільше уваги вимагає до себе дама середніх років, якій носять, здається, вже десяту пару, але їй нічого не подобається.
- А подайте-но мені о-он ті чоботи! - кричить вона продавщиці.
- Які? - уточнює ту.
- Ось ці, на каучук. Так-так, правильно, на каучук.
"На каучуковій підошві", - уточнила розумниця-продавщиця і принесла взуття. Ну а поки йде примірка, ми можемо поговорити про слово "каучук", яке ось саме так і вимовляється: каучук. Для бажаючих вимовити його інакше є спеціальна посліду в словниках: неправильно!
"Каучук" - пружне речовина, яку добувають з молочного соку деяких рослин. Втім, це раніше так було, а з якихось пір каучук навчилися отримувати штучним шляхом. Це його, каучук, застосовують як сировину для вироблення гуми.
Напевно багато хто переконаний, що слово сучасне, що йому років п'ятдесят. Це не так. Уже в знаменитому словнику Даля ви без праці знайдете "каучук". Там про нього пишуть наступне: "каучук" - "індіанське і американське дерево і сік його, який утворює смолиста речовина: гумку, ластик".
Однак, незважаючи на те, що слово "каучук" давно освоїлося в російській мові, воно як і раніше присутня в Словнику іноземних слів. І дійсно, мало хто визнає його споконвічно російським. "Каучук" прийшов до нас через англійську та німецьку мови, але в англійський слово забрела з екзотичного мови тупі-гуарані, де "cau" означало "дерево", а "uchu" означало "текти, плакати".
Таке ось "плинне, плаче дерево". Каучук.
Наголос як кремінь!
По-різному можна сказати про людину, по-різному його охарактеризувати: розумний, добрий, сильний або, навпаки, слабкий. Жадібний, щедрий, красивий, потворний, прямий, різкий, ухильну. А ось якщо, наприклад, це людина тверда, слово своє завжди тримає, а якщо довірити йому якийсь секрет і попросити: "тільки не кажи нікому", - можеш бути спокійний, він нікому не скаже. Як ви про таку людину відгукнетеся?
Я одного разу почула, як сказали про спільного знайомого із захопленням: "Не людина - кремінь".
Так, прикро, слів немає. Так добре сказати про чудову людину - і припуститися помилки! Тому що наш спільний знайомий - кремінь, справжній кремінь, саме таке наголос в цьому слові. Один Кремень, немає жодного кремнію; навколо кремнію, немає кремнію. Посліду "неправильно!" супроводжує будь-які спроби пересунути наголос з кінця слова.
Як сказано в словнику Даля, "Кремінь" - самий твердий і жорсткий з простих каменів, який служив колись для видобутку вогню ( "до самогарних сірників", як висловлюється Даль). І про людину за часів Даля теж говорили: "Кремінь", - тільки, крім звичного нам значення "твердий, стійкий", було й інше - "безжальний, скупий". Судячи з усього, це значення за півтора століття якось розчинилося, поступившись місцем єдиному - твердості, стійкості, міцності духу.
Власне, багатьох слів, які знаходяться у Даля в словникової статті "Кремінь", вже немає. Був, наприклад, "кремневщІк" - той, хто торгував кремнію. Був кремнебОй - робочий, який Гран кремнію молотком. А був - увага! - Кремляков. Так називали людини, про який ми зараз говоримо просто: "він - Кремінь".
Але, зауважу, вже у Даля в словнику все ясно було з наголосом в цьому слові: тільки "Кремінь".