Про примусове лікування осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією

Нам видається, що до вирішення цього питання слід підходити виважено, не форсувати події і постаратися уникнути крайнощів. Почнемо з теоретичної підгрунтя питання.
На нашу думку, примусове лікування алкоголіків і наркоманів відноситься до примусових заходів медичного характеру (далі - ПММХ), які представляють собою комплекс, в якому паралельно з'єднуються три види впливу: а) медичні заходи; б) психотерапевтичні заходи; в) заходи безпеки. Звідси випливає, що суб'єкти, підстави, процедури і показники ефективності у названих заходів, хоча і пов'язані між собою, мають істотну специфіку і повинні чітко розділятися.

Загальновідомо, що алкоголізм і наркоманія - це, захворювання, які характеризуються хворобливою пристрастю до алкоголю і наркотиків, з психічною та фізичною залежністю від них і можуть виражатися психічними і фізичними розладами. Навряд чи хто стане заперечувати, що алкоголіки і наркомани потребують психологічної, психотерапевтичної та іншої медичної допомоги. Як, втім, і особи, які страждають іншими які руйнують організм захворюваннями, будь то грип, рак або шизофренія. При цьому необхідність лікування не ставиться в залежність від того, наскільки ефективні існуючі методики.

Ми не хотіли б, щоб наші судження розглядалися як «істина в останній інстанції». Порушена проблема повинна бути предметом широкої суспільної дискусії і професійних досліджень в психології, медицині, економіці, юриспруденції. Але навіть при досягненні консенсусу і концептуального згоди, за умови ретельної нормативно-правової опрацювання, впровадження інституту примусових заходів медичного характеру, на нашу думку, слід починати з одного або декількох регіональних експериментів. Для цього доцільно прийняти відповідний закон «Про проведення експерименту зі створення закритого лікувального закладу для осіб, які страждають алкоголізмом і наркоманією, в N-ській області (республіці, краї)». А потім вже, після апробування однієї або декількох моделей (режимів) подібних установ протягом 3 або 5 років, всебічно вивчивши їх досвід, реалізувати цю ідею в загальноукраїнському масштабі.