Мене одного разу робота зіштовхнула з одного сімейкою.
Вона колись працювала в бюджетній сфері, середнє культурна освіта, зарплата не велика, але тисяч 15-18 на місяць отримувала без напрягу і підробітків, пішла працювати в іконну лавочку за 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень в місяць.
Чоловік її працював водієм на зимнике. Зарплата сезонна, звичайно, але в зимник - дуууже пристойна, в роздоріжжі і влітку поменше.
У неї дочка від першого шлюбу після появи вітчима від рук відбилася, з дому тікала, мама її все намагалася в релігію залучити, дівчинка і від цього тікала. Зрештою народила в 15 років. Посиділа з дитям будинку, мати з вітчимом продовжували по мізках їздити, втекла. Без дитя, звичайно, втекла, так як куди з дитям в теплотрасу.
Мати почала процес по позбавленню дочки 16 років батьківських прав.
В ході процесу вітчим з роботи звільнився. Тому що не хотів більше в тундру їздити. Сидів без роботи третій місяць. При тому, що на зимник тільки за рекомендацією брали, конкуренція жорстка. Десь там теж біля церкви збирався працювати, напевно, за ті ж гроші, що й дружина.
У якийсь момент проговорилися вони, що все це справа затіяли, щоб оформити опіку над онуком і отримувати опікунські посібник, на той момент тисяч 11-12 на місяць. На той момент опікунські виплачували тільки після позбавлення батьківських прав.
Тут на них ополчилися не тільки опіка з прокуратурою, а й сусіди-свідки офонарели.
У той же час чоловік моєї помічниці раптом вирішив батюшкою стати. Ну, це для нас раптом, насправді давно подумував, але у нас храм з'явився струму-струму. Пішов з зварників, пройшов курс в семінарії, був висвячений, зараз у Московській духовній академії заочно вчиться. Третього дитини народили, виховують. До них у мене ніяких претензій: як декларують, так і живуть. Дружина, правда, не настільки релігійна, закінчила юрвуз, працює зараз за фахом, за сімейними обставинами (діти ж, малою хворіє часто) згодна була кур'єром працювати, але її швидко підвищили до фахівця.