На головну сторінку
Російська Православна Церква використовує в літургійному житті юліанський календар (так званий старий стиль), розроблений групою олександрійських астрономів на чолі з відомим вченим Созігеном і введений Юлієм Цезарем в 45 році до н. е.
В даний час юліанський календар використовують лише деякі помісні православні церкви: Єрусалимська, Російська, Грузинська і Сербська. Також його дотримуються деякі монастирі та парафії в країнах Європи і США, монастирі Афона і ряд монофізісткіх церков. Однак усі учасники григоріанський календар православні церкви, крім Фінляндської, як і раніше обчислюють день святкування Пасхи і свята, дати яких залежать від дати Великодня, по Олександрійської пасхалії і юліанським календарем.
Для обчислення дат переходять церковних свят використовується обчислення за датою Великодня, яка визначається за місячним календарем.
Точність юліанського календаря невисока: кожні 128 років в ньому накопичується зайвий день. Через це, наприклад, Різдво Христове, спочатку майже співпадало із зимовим сонцестоянням, поступово зсувається в бік весни. З цієї причини в 1582 році в католицьких країнах юліанський календар постановою папи Григорія XIII був замінений на більш точний. Протестантські країни відмовлялися від юліанського календаря поступово.
Для швидкого і зручного перекладу дат між різними календарями доцільно користуватися конвертером дат.