Великий філософ Фрідріх Ніцше був добрий і веселий чоловік.
Один раз він пішов в магазин за хлібом.
Товста продавщиця на хлібному відділі дуже любила знущатися над добрим і веселим філософом. Ніцше терпіти її не міг і часто називав тупий **** ой.
- Ну що, Ніцше, - сказала товста продавщиця, побачивши Фрідріха. - За хлібом мабуть прискакав? Любиш хлібець-то?
- Обожнюю, - стримано відповів Ніцше.
- А ти його пек, щоб ось так його жерти? - вкрадливо запитала раптом продавщиця. - Ти взагалі коли-небудь пек хліб? А, Ніцше?
- Я? Пек хліб? - перепитав Ніцше.
- Ти в вуха довбати, Ніцше?
- Ні, - сказав Ніцше. - На обидва питання - ні.
Великий філософ умів бути лаконічним.
- Ось випечеш спочатку, а там поговоримо, - тріумфально закінчила продавщиця.
- Секундочку, - сказав Ніцше. - Якщо я буду пекти хліб, то нахуя мені тоді, тупа ти **** а, купувати його у тебе?
- Мене, Ніцше, твої запарки абсолютно не ебут - спокійно парирувала продавщиця. - Робити мені більше нехуй, як разом з тобою філософствувати. Борошно тобі продам. А хліба - во, - продавщиця показала мозолястий дулю, для переконливості схопивши себе за лікоть.
Ніцше задумався.
- А ти-то, - нарешті вимовив він, - ти щось сама хліб пекла?
- Пекла, голубчику, пекла, - сказала продавщиця. - Так я стільки його випекла, що ти б все життя їв, та ще й дітям б твоїм залишилося.
- У мене немає дітей, - повідомив Ніцше.
- Це **** ец якийсь, - сказала продавщиця. - Дітей у нього немає, хліб він піч не вміє і не хоче, а тільки і знає, що чесних продавщиць заебивать.
- Це ти чесна продавщиця, чи що? - зацікавився Ніцше. - Так у тебе **** про як у Муссоліні. У чесних людей особи інші.
- А що Муссоліні? Чим тобі тепер Муссоліні не догодив? Так він, якщо хочеш знати, теж хліб пек. Ех ти, Ніцше.
Ніцше невпевнено потоптався на місці.
- Гаразд, *** з ним - махнув він рукою. - Давай сюди свою муку.
- Запам'ятай, Ніцше: культура - це лише тоненька хлібна скоринка над розпеченим хаосом, - досить сказала продавщиця. - Міцно запам'ятай.
- Запам'ятаю, - сказав Ніцше з ненавистю. - Міцно запам'ятаю.
На наступний день Ніцше прийшов в той же магазин.
- Чого тобі? - запитала продавщиця.
- Муки давай, крізь зуби відповів Ніцше.
- Що, навчився пекти?
- Тебе, суку, забув запитати. Давай борошна.
- За таку грубість можу і качалкою по **** ьніку ... - промямлила продавщиця.
- Давай борошно, кажу.
Продавщиця подала борошно.
- А тепер жери.
- Що жерти?
- Борошно жери.
- З якого переляку? Сам жери.
- Я сказав жери, сказав Ницще і опустив продавщицю мордою в борошно. - Що подобається?
Продавщиця покірно з'їла борошно і подивилася на філософа переляканими очима.
- Приємно, еге ж? А я вчора цілий вечір це говно жер.
Ніцше так і не навчився пекти хліб.
Правильно, на гонор так і відповідати!