Фото: Анатолій Кузярін / ТАСС
Якийсь час капіталізм на території СРСР ще проіснує. Не знаю скільки, але навряд-ли занадто довго. Але не про це хотілося б говорити в запропонованому матеріалі, а про економіку СРСР, точніше про структуру радянського експорту.
На наступний день після падіння капіталізму постане питання: як нам жити? Як працювати, на що рівнятися, що робити? І тут варто згадати, про те що робили наші попередники. Лібероідов твердять: саджали в ГУЛАГ-Архіпелаг, пиляли ліс і качали нафту, сиру, природно. І дуже багато знаків оклику. Їх кумир тов. Черчілль вчив: якщо аргументи непереконливі, підвищуйте голос.
Що ж було насправді? Дійсно, Радянський Союз експортував сиру нафту і ліс-кругляк і в досить помітних кількостях. Але скільки відсотків в структурі радянського експорту становили сировинні позиції? Насправді небагато.
У Радянського Союзу була своя спеціалізація в міжнародному поділі праці. В цьому не було жодного прояву слабкості. У 1950 році СРСР виробляв 2 млн. Артикулів і повністю задовольняла свої потреби в промислових виробах. Але вже в 1980 році в світі вироблялося 2 млрд. Артикулів, і жодна країна світу, включаючи США, не могла повністю здійснити все сама. Все купували у всіх.
СРСР торгував по всьому світу заводами. Він продавав проекти підприємств, прив'язку їх до місцевості, постачав повні комплекти обладнання. Радянські проектні та будівельні організації відрядили інженерів, які керували будівництвом заводів. Металургійні комбінати повного циклу в Бхілаї (Індія) і Лахорі (Пакистан) будувалися за одним початкового проекту, і вони були не єдиними комбінатами, побудованими СРСР в світі.
Союз поставляв і автоматичні лінії і верстати, підшипники тисячі найменувань, десятки тисяч інших виробів. Продавався сталевий прокат. Величезну роль в світовій енергетиці грало радянських енергетичне обладнання. СРСР продавав повний спектр обладнання для теплових станцій і гідростанцій, продавав ліцензії на виробництво турбін і генераторів, продавав проекти електростанцій і будував їх по всьому світу.
Хрестоматійний приклад - Асуанська ГЕС в Єгипті, але за нею послідували ще десятки проектів по всьому світу. Великі ГЕС і ТЕС по нашим проектам і з нашим або ліцензійним обладнанням побудовані в Сирії, Аргентині, Бразилії. В Аргентині 30 відсотків потужностей радянського виробництва. У Бразилії - 20 відсотків, але розміри її енергетичного комплексу набагато більше.
Радянський Союз будував в різних країнах атомні електростанції, Фінляндії, в країнах РЕВ. До кінця 1980-х років почався експорт атомних реакторів.
Всупереч нав'язаним лібералами штампам чималим був і експорт автомобілів. АвтоВАЗ всім відомий, так само як і «Урали». Але такі автогіганти як КАМАЗ, МАЗ, ЗІЛ, КрАЗ, ГАЗ і АЗЛК поставляли свою продукцію в десятки країн, і не тільки в держави Третього світу, але і до Європи.
Радянський Союз постачав на експорт торгові судна від портових катерів, до океанських суховантажів, рефрижераторів, супертраулеров. Продавалися і поодинокі суду, і серії.
Треба зауважити, що країни Третього світу і національно-визвольні рухи отримували озброєння і техніку безкоштовно, але це, в більшості своїй були старі танки Т-34, знаряддя ЗІС-3, міномети. Зброя, вироблене під час Великої Вітчизняної війни в величезних кількостях. Мінометів було виготовлено 325 тисяч - більше, ніж усіма країнами-учасниками війни. До цих пір більшість армій світу озброєні вітчизняними мінометами.
Сучасна техніка в більшості випадків продавалася. Так, танки Т-55 коштували 250 тис. Доларів за штуку, не рахуючи запчастин. Літаки МіГ-23 коштували 3,9 млн. Доларів. За цим машинам відомі особливості продажу. Індії літак продавався за 3,9 млн. Доларів, правда, обидві країни виключили долари зі своїх розрахунків. За літаки індійці платили інструментами, чаєм і тому подібними товарами, які СРСР імпортував в інших країнах за ВКВ. Що мали більш скромні можливості Куба платила цукром в еквіваленті 2,3 млн. Доларів і 1,6 млн. Доларів оформлялися довгостроковим кредитом. Зовсім розорена війною Ангола платила за літак 1,6 млн. Доларів, а в кредит оформлялося 2,3 млн. Доларів. Однак у всіх випадках експорт літаків МіГ-23 був високоприбутковим - собівартість їх виробництва була нижче.
На закінчення треба сказати про нафту. Її до кінця 1980-х років видобували 561 млн. Тонн, з них на нафтопереробних заводах СРСР перероблялося 261,6 млн. Тонн. Але була ще й нафтохімічна промисловість, на заводах якої теж перероблялися великі обсяги нафти і газу. З проводилися тисячі і тисячі видів продукції.
Ось так жив СРСР, скромно, але ситно. Розмова про радянському агропромисловому комплексі вимагає окремого матеріалу. Скажу тільки, що Радянський Союз займав в рейтингу ООН за споживанням продовольства 7 місце, випереджаючи багато формально багатші країни Європи.