Одного разу Бог рясно пообідавши
І гарненько відпочивши
вирішив в справах своїх він
навести порядок
Ангелам охраники своїм
До нього він прказал
Всіх тих кого він створив
негайно доставити
І першим був доставлений чоловік
У людини все ж вищий інтелект
Тобі призначив я короткий вік
Даю я двадцять п'ять рочків
Твоєї нікчемною дозвільного життя
Впав перед Богом на коліна людина
про змилуйся Всевишній
Адже це мало так майже що нічого
Господь насупив брови, вистачить
Але людина мала недарма високий інтелект
Він сховався і чекати себе змусив
що буде далі
А далі привели до Всевишнього бика
Ти сильна тварина сказав Господь
Працівник з тебе відмінний
Тобі даю я п'ятдесят рочків
Тваринного сильніше не знаю у всесвіті
Заблагав бик навіщо про мій Господь
Дав мені настільки довгий вік
Адже мені весь вік орати і сіяти
А людина він тут як тут
Повзе вже він до Бога на колінах
Великий справедливий Боже
Віддай мені половину тих років
Яких бик не хоче брати
Бути по сему сказав господь
І відпустив махнувши рукою
Наступною була собака
Ти вірний пес охраник класний
І за цим тобі даю п'ятдесят років
Твоєї собачого життя
Заплакала собака гіркими сльозами
За що ж Боже
Мене наказиваеш ти так строго
Всі ці роки я повинна прогавкав
Молю хоч половину прибери
А людина він тут він недалечко
Уже він Бога молить ненаситний чоловічок
Віддай віддай собачі мені року
Від подиву Бог не міг сказати ні слова
Лиш тільки головою кивнув
А наш хитрун так незаметнінько тихенько
І за кут пірнув
Потім привели до Бога мавпу
При всіх твоїх кривляння
Ти розумниця майже що людина
Тому продовжу твій вік
І п'ятдесят рочків ти мила получіш
Так що ж ти Всевишній
Так вдавиться краще ніж мені скакати
Маніриться аж цілих п'ятдесят рочків
Знову з тіні виповзає людина
Віддай їх мені якщо вона не хоче
Так твоя жадібність без кордонів
Сказав Господь але погодився
І що ж який результат подумав Бог
Що ж у нас хлопці вийшло
Двадцять п'ять років живе наша людина
Як людина
Потім він одружується сім'ю заводить
І оре як звичайний бик
А дітки підростаючи і треба їх вчити
І гавкаєш цілий день на них як пес безрідний
І Стариш вже голова сива
І онуків повен двір жеманішся і пригаеш
Як мавпи онуків розважаючи
Ось так хоч як хитри
А Бога не перехітріш
Всього лиш двадцять п'ять живеш як людина
А решта ти дружок живеш чужі життя