Л. М. Толстой:
Глибока річка не обуриться від того, що в неї кинути камінь; так само і людина. Якщо людина обурюється від образ, то він не річка, а калюжа.
Мудра притча про те, чому не варто ображатися на образи.
Один чоловік прийшов до мудреця і став публічно ображати мудреця:
- Ти безбожник! Ти негідник! Самовдоволений безсовісний кретин!
У відповідь на це мудрець лише посміхнувся.
Спостерігав цю сцену виряджений юнак запитав мудреця:
- Як же ти можеш терпіти подібні образи? Невже тобі не образливо?
Мудрець знову посміхнувся. І сказав:
Юнак пройшов за ним у запилений комору. Мудрець запалив лучину і став ритися в скрині, в якому знайшов абсолютно нікчемний дірявий халат. Кинув його юнакові і сказав:
- Примір, це тобі до пари.
Юнак зловив халат, оглянув його і обурився:
- Навіщо мені ці брудні обноски? Я, начебто, пристойно одягнений, а ось ти, напевно, з глузду з'їхав! - і кинув халат назад.
- Ось бачиш, - сказав мудрець, - ти не захотів приміряти лахміття. Точно так само і я не став приміряти ті брудні слова, які мені жбурнув та людина.
Не варто ображатися на образи - це те ж саме, що і приміряти лахміття, які нам кидають.
Притчі про життя
