Людство завжди розвивалося в тісній взаємодії з природою, з якої воно вийшло і частиною якої є. Природа, виступаючи географічної основою, середовищем і ресурсом розвитку людського суспільства не є пасивним учасником цього взаємодії. Створюючи можливості і умови для його розвитку, на певних етапах вона ставить і зримі обмеження того чи іншого напрямку діяльності товариства. Тому різні етапи розвитку людства визначаються різним характером його взаємозв'язків з природою, а його перехід від одного етапу до іншого багато в чому пов'язаний з виникаючими природними обмеженнями.
Так, людина патріархального суспільства існував за рахунок збирання і полювання, тобто збору біологічних ресурсів природи. Їх виснаження змусило людей винайти землеробство і скотарство, перейти на осілість на основі яких сформувався селянський тип економіки. Головною природною основою його стали оброблювані землі, лісові, лугові, водні угіддя, тобто природно поновлювані, але територіально обмежені природні ресурси.
Перехід до індустріального типу економіки почався в період, коли виявилася нестача цих ресурсів для подальшого розвитку суспільства. Вихід був знайдений в зростанні виробництва на основі машинної техніки і появі промисловості. Основою цієї економіки стали мінеральні природні ресурси - вугілля, нафта, метали, набір і
масштаби використання яких швидко і повсюдно зростали.
Індустріалізація, охоплюючи все нові країни, набирала силу до тих пір, поки ці ресурси не стали виснажуватися, а відходи їх видобутку, переробки і споживання не перетворилися на чинник деградації навколишнього середовища. Таким чином, створивши екологічна криза, людство поставило під загрозу своє біологічне існування. Тим самим природа в черговий раз показала межа ресурсномістких шляху розвитку людства.
Науково-технічний прогрес шукає шляхи зниження ресурсоємності економіки в переході на використання «глибинного» будови природного речовини: енергії атомного ядра і електрона, молекулярного і клітинного будови матерії, генофонду живих організмів і інші. Конструюючи на їх основі нові види матеріалів, продуктів, джерел енергії, способи зв'язку та інформації, людство прагнути уникнути прямого, «механічного» впливу на природу. Разом з тим вже зараз виявляються і небезпеки вивільнення цих глибинних, прихованих сил природи.
Таким чином, протягом історії людства не вдалося звільнитися від впливу природи. Навпаки, виявляючи все нові її властивості, людство поглиблює свою взаємодію з природою і зараз стоїть на порозі його нового витка, залучаючи в експлуатацію нові види природних ресурсів. Природа, таким чином виступає постійно діючим фактором розвитку суспільства, створюючи можливості та висуваючи обмеження для його життя і діяльності. Та частина природи, з якою суспільство постійно взаємодіє і яка змінюється під його впливом, називається природним середовищем.
При географічному вивченні взаємозв'язків суспільства і природного середовища виділяються два їх основні види: природа як середовище життя людей і як джерело природних ресурсів господарської діяльності.
Природа як середовище проживання людей, умова їх життя. Вона характеризується рисами і властивостями, сприятливими або несприятливими, що сприяють або утруднюють життя і діяльність людей в даному місці. Наприклад, теплий або холодний клімат, гірське або рівнинний рельєф, надлишок або нестачу вологи, наявність водойм або лісів впливають на розселення людей по території, щільність заселення, характер занять, спосіб життя. Природні умови створили основу географічного (початкового) поділу праці.
В сучасних умовах ступінь сприятливості або несприятливості природних умов впливає на величину витрат на забезпечення прийнятної якості життя, на підтримку здоров'я, на саму можливість цього забезпечення. Так, витрати людей на своє особисте життя (житло, одяг, харчування, здоров'я) в північних районах нашої країни в 3-4 рази вище, ніж в її середній смузі.
Разом з тим умови життя людей визначаються не тільки первинними властивостями природного середовища, а й її сучасної екологічної ситуацією, тобто зміною якості навколишнього середовища - її забрудненням, порушенням, деградацією під впливом господарської діяльності. Екологічна ситуація оцінюється за ступенем її небезпеки для життя і здоров'я людей, для живої природи.
В економічній географії основна увага приділяється вивченню природних ресурсів як найважливішого чинника економічного розвитку і розміщення господарства.