Коротка історія конфлікту і становлення Придністровської Молдавської республіки (ПМР)
З 1988 року в Молдавії стрімко ростуть прорумунські настрої, з'являються заклики до об'єднання з Румунією. На XIII сесії Верховної Ради МРСР приймається Закон «Про функціонування мов», яким вводиться латинська графіка і утискаються цивільні права немолдавського населення.
Уже на цьому етапі (тобто до розпаду СРСР) офіційна Москва займала відсторонену позицію. Центральні ЗМІ назвавши молдаван «демократами», а придністровців «комуністами», тим самим «закрили» розуміння ситуації в цьому регіоні і для новоспечених російських властей, і для суспільства.
Розглядаючи ПМР як квазідержавне утворення, необхідно відзначити, що картина його становлення цілком укладається в схему запропоновану А.П. Скориком та П.М. Лукичева. Територіально ПМР склалася задовго до виникнення конфлікту, коли в результаті російсько-турецьких воєн в 1792 р до Росії отошлат територія між Південним Бугом і Дністром (Придністров'я). Через півтора століття, в 1924 р на Лівобережжі Дністра утворена Молдавська Автономна РСР в складі Української РСР. Відцентрові тенденції, що виникають при розпаді великої держави, тут також присутні, але поняття «центр» включає не Росію, а Молдову.
Це обумовлено зростанням націоналістичних настроїв в країні і повсюдним грубим порушенням прав її російськомовних жителів, в першу чергу, а також представників інших народностей, які не належать до «титульної» нації, що викликало загострення внутрішньополітичної обстановки в самій Молдові і, особливо, в «немолдавського» регіонах - на Лівобережжі, більшість населення якого складали росіяни та українці, і на Півдні, де компактно проживають гагаузи та болгари.
Підсумовуючи вищевикладене, можна відзначити, що Придністровська Молдавська Республіка має всі риси квазідержави, якщо виходити з визначення, що дається квазігосудаству А.П. Скориком та П.М. Лукичева. Ці риси виражаються в яскраво вираженій відцентрової тенденції, наявності територіальної цілісності, відсутності правового статусу самостійної держави, наявності харизматичного лідера. В економічному плані ПМР також відповідає критеріям вираженою сільськогосподарської спрямованості в економіці, індустріальної відсталості і активної експлуатації спадщини «імперського» минулого (що підтверджує, наприклад, кризова ситуація в енергетиці ПМР). Нетиповими для квазідержавного стану можна вважати відсутність етнічної цілісності ПМР, виражену орієнтацію на дотримання прав всіх національних меншин і загальне прагнення до вирішення проблеми визнання виключно в рамках норм міжнародного права.
Для більш детального дослідження проблеми квазідержавних як динамічного додержавного стану, розглянемо процес становлення придністровської державності - цього буде присвячений другий параграф цієї глави.