Основні цілі епідеміології як пізнавальної діяльності - опис захворюваності населення, виявлення причин і механізму виникнення, раз-витку і поширення хвороб, розробка і оцінка якості і ефективно-сті заходів щодо зниження захворюваності та профілактиці захворювань.
Причина хвороби - подія, умова, властивість або комбінація цих факто-рів, що грають важливу роль у виникненні тієї чи іншої патології. Причина логічно передує захворюванню. Причину розцінюють як «достатню», якщо вона неминуче викликає або ініціює хвороба, і як «необхідну», якщо при її відсутності розвиток хвороби неможливо. Достатня причина рідко буває одиничним фактором, вона часто об'єднує кілька компонентів. На-приклад, куріння - один з компонентів достатньої причини розвитку раку легенів. Само по собі куріння не вважають достатньою причиною для возникнове-ня цієї хвороби (деякі люди, які палили на протязі 50 років, на рак ліг-ких не страждають), для цього необхідні і інші чинники, здебільшого ос-танучих невідомими. Однак припинення куріння призводить до зниження частки цієї патології в популяції, навіть якщо інші компоненти причини осту-ються без змін.
Кожна достатня причина в якості компонента включає необхідну причину. Наприклад, при розшифровці спалаху харчової токсикоінфекції (ПТІ) було встановлено, що вживання двох страв могло привести до возникно-вению сальмонельозної гастроентериту. В даному випадку необхідна при-на - присутність бактерій в обох стравах або в одному з них. Причинним сле-дует вважати тільки той фактор, без якого хвороба не може виникнути ні за яких обставин. При відсутності патогенних мікроорганізмів соот-ветствующие хвороби не можуть розвинутися, навіть при особливо сприятливих умов-ях для зараження і готовності організму до розвитку патологічного процесу.
Хвороби неінфекційного генезу зазвичай бувають викликані різноманітними за своєю природою причинами (хімічними, фізичними, психогенними, ге-генетичних і ін.), І в той же час один-єдиний фактор, наприклад курці-ня, може стати безпосередньою причиною багатьох хвороб. Ефект від двох або більше одночасно діючих причин часто буває більшим, ніж це можна було б очікувати при підсумовуванні ефектів від кожної причини в від-дельности. Це явище, зване взаємодією, можна проілюструє-вать на прикладі кращих осіб, які контактували з азбестовим пилом. Ризик раз-витку раку легенів в цій групі набагато вище, ніж в тому випадку, коли просто підсумовуються ризик, пов'язаний тільки з курінням, і ризик, що з'являється тільки від вдихання азбестового пилу.
На вплив причинного фактора організм відповідає системою захисних реакцій, що визначають можливість клінічного прояву хвороби.
Пер-вічні і основна ланка розвитку хвороби - пошкодження. При інфекційної хвороби пошкодження макроорганізму починається зі зміни будови і властивостей різних молекул в клітинах тканин, де розмножуються мікроорганізми, при цьому: .клеткі можуть гинути. Але розвиток, перебіг і результат інфекційної хворо-ні в значній мірі, крім процесів ушкодження, визначає реактив-ність організму. Інфекційна хвороба розвивається в умовах нездатності організму запобігти порушенням, що викликаються збудником. Інфекційну хворобу може викликати один збудник, і в таких випадках говорять про моноін-фекции. Іноді інфекційне захворювання буває результатом дії двох або декількох мікроорганізмів (мікст-інфекція). З іншого боку, недо-торие хвороби виникають лише за умови значного зниження реактив-ності макроорганізму, викликаного генетичними або зовнішніми фактора-ми. Так, СНІД розвивається у ВІЛ-інфікованих осіб на тлі вираженого імунодефіциту з приєднанням опортуністичних інфекцій або ново-утворень.
Термін «фактор ризику» зазвичай використовують для позначення чинників, асоціацію-ціірующіхся з ризиком розвитку хвороби, але недостатніми для того, щоб викликати її. Деякі фактори ризику (наприклад, куріння) асоціюються з декількома хворобами, а деякі захворювання (наприклад, ішемічна хвороба серця) - з декількома факторами ризику. За допомогою епідеміологічних досліджень можна дати кількісну оцінку відносного значення кожного фактора у виникненні тієї чи іншої хвороби, а також оцінити ефекти-вність проведених профілактичних програм щодо усунення кожного з цих факторів. Крім того, епідеміологічний підхід найбільш ефективний у встановленні причинно-наслідкових відносин виникнення масових НЕ-інфекційних захворювань і відкриває можливості для пошуку коштів пре-дупреждения і нейтралізації впливу на здоров'я населення негативних факторів зовнішнього середовища.
З'ясування причини хвороби передбачає проходження певного званих вели-ру «принципів встановлення причинності».
• Причинно-наслідковий зв'язок односпрямована: причина - • наслідок, а не на-
• Обов'язкова умова - причина завжди передує слідству.
• Переконливість асоціації - підтвердження причини різними даними.
• Послідовність - кілька досліджень дають однакові результати.
• Ступінь вираженості асоціації - обчислення коефіцієнта ризику.
• Залежність «доза - відповідь» - збільшення дії причинного фактора асоціацію-цііруется зі збільшенням ефекту.
• Доказ «від противного» - усунення можливої причини призводить
до зниження ризику захворювання.