1 Латинська в юриспруденції. Речове право. Антипова Ганна, ЮЮ-110
2 Зміст Вплив римського права на сучасну юриспруденцію. Вплив римського права на сучасну юриспруденцію. Поняття речі. Поняття речі. Володіння. Володіння. Право власності. Право власності. Сервітути. Сервітути. Висновок. Висновок.
3 Вплив римського права на сучасну юриспруденцію Римське приватне право стало «загальним правом» ряду держав і фундаментом розвитку і феодального, і буржуазного права. Воно набуло вже через століття після падіння Риму значення діючого права в ряді держав Центральної та Південної Європи. Це призвело до того, що римське право стало ідеалом і теоретичною основою розвитку юриспруденції в усьому світі аж до наших днів.
4 Латинська і юриспруденція Рецепція римського права та його вплив на розвиток правових систем Європи сприяли тому, що латинська мова повсюдно став юридичною мовою і його знання стало необхідним для знавців права. І в наші дні в правовій літературі використовуються латинські терміни і крилаті вирази.
5 Латинська і речове право Римські юристи першими розділили поняття володіння і власності, створили розвинений інститут прав на чужі речі і актуальну до наших днів класифікацію речей і речових прав. Дана робота присвячена розгляду основних понять і термінів римського речового права, актуальних і для сучасної науки.
6 Поняття речі В класичний період в римському праві виробилося поняття речей в широкому значенні. Цим широким поняттям охоплювалися не тільки речі в звичайному сенсі матеріальних предметів зовнішнього світу, але також юридичні відносини і права: Rei appellatione et causae et iura continentur.
7 Види прав на речі З прав на речі раніш від усіх оформилося володіння, за яким стоїть право приватної власності. І те, і інше розумілося юристами-класиками як безпосереднє панування над річчю, без чьего- або посередництва - ius in re. Коли ж річ не належав зацікавленій особі, але він претендував на користування річчю, що належала іншій особі (res aliena), то виникали права, названі пізнішими юристами правами на чужу річ - iura in re aliena.
8 Володіння - Possessio Поняття володіння виникло спочатку щодо землі. Старе цивільне право для вираження поняття володіння користувалося терміном usus - користування, доповнюючи його витяганням плодів - usufructus. Цей комплекс представляв реальне і майже повне панування домовладики над відведеної йому індивідуально у володіння землею і своїм манціпі.
9 Володіння - Possessio Римські юристи-класики (Лабеон, Павло) етимологічно виробляли слово володіння - possessio від sedere - сидіти, осідати, а саме володіння описували як positio - поселення (на землі). Вони пов'язували таким чином володіння з освоєнням землі пологами і бачили в ньому природний вираз безпосереднього і владного відношення до землі. Possessio appellata est, ut et Labeo ait, a sedibus quasi positio, quia naturaliter tenetur ab eo qui ei insistit, quam Graeci katochen dicunt. - Володіння було названо, як каже і Лабеон, від осідань, [будучи] як би поселенням, так як воно природно утримується тим, хто на ньому стоїть, що по-грецьки називається katoche.
10 Право власності У доклассическая час не існувало загального визначення власності, а давалося перерахування окремих повноважень власника, які виражалися словами uti frui, habere, possidere; при узагальненні всіх цих окремих визначень приватна власність не відокремлюватися ще юристами від володіння.
11 Право власності Вельми давній термін dominium означав «панування» і застосовувався до всіх випадків, коли будь-яка річ перебувала в будь-чиєї влади; підкреслюючи старовину відповідних відносин, римляни додавали до цього терміну посилання на право одного з найдавніших римських племен, квиритів, і говорили «dominium ex iure Quiritium». Лише з I в. н.е. юристи почали поступово обмежувати значення терміна dominium, а й тоді він вживався для найменування взагалі прав на річ - dominium in rem; річ, на яку існувало право, називалася proprietas; річ, на яку існувало право, називалася proprietas; приватний власник - dominus proprietatis. приватний власник - dominus proprietatis.
12 Право власності В кінці класичного періоду розробка частноправового поняття власності була завершена, і звичайним позначенням для нього з цього часу є термін proprietas. Цей термін позначав власність як особливо характерне ставлення панування над речами, вища серед інших, яке могло тривати без фактичного здійснення як голе право - nudum ius.
13 Сервітути сервітуту називалися права користування чужою річчю, які встановлювалися або для створення певних вигод при експлуатації певної земельної ділянки або на користь певних осіб. Слово servitus означало «рабство речі», «служіння її», тобто таке ставлення, при якому річ, ділянку служили не тільки своєму власнику, але і використовувався для економічних вигод сусіднього панівного ділянки - praedium dominans, отже, для вигод власника останнього.
14 Сервітути Пізніше термін servitus був поширений на цілий ряд подібних відносин. Власник служить речі був зобов'язаний або утримуватися від певної дії на неї, яке він надавав би на свою річ, якби вона була вільна від речових прав іншої особи - servitus, quae in non faciendo consistit, або терпіти - pati - дії іншої особи по відношенню до речі, які власник міг би усунути, якби річ була обтяжена сервітутом - servitus, quae in patiendo consistit. До позитивних дій сервітут зобов'язувати не міг.
15 Висновок. Точність формулювань, ясність побудови і аргументації, конкретність і практичність - все це характерні ознаки римського права, багато в чому завдяки яким ми вивчаємо його без відриву від мови першоджерела. Цим і визначається значний вплив латинської мови на сучасну юриспруденцію.