Завод (далі - відповідач, продавець) та концерн (далі - позивач, замовник) уклали договір, згідно з яким завод зобов'язався виготовити і поставити концерну товар на умовах попередньої оплати. Оплату поставленої продукції за вирахуванням авансу замовник повинен був здійснити протягом десяти днів після відвантаження продукції на підставі виставлених продавцем товарною накладною і рахунки. Згодом сторони уклали додаткові угоди, якими збільшили склад продукції, термін і вартість поставки.
Замовник перерахував продавцеві передоплату. У зв'язку з порушенням заводом термінів поставки товару концерн направив йому претензію з вимогою про поставку товару або про повернення суми попередньої оплати протягом десяти днів з дати її отримання. Потім замовник звернувся до суду з позовом до продавця, вимагаючи стягнути заборгованість за договором та пені за порушення термінів поставки, і виграв справу. Оскільки товар так і не був поставлений, концерн повторно звернувся до суду з вимогою про повернення перерахованої заводу суми попередньої оплати та стягнення неустойки за порушення терміну поставки товару. Свою позицію позивач обґрунтовував тим, що у відповідача зберігається невиконання обов'язків поставити товар, так як договір сторонами не розірвано.
Судовий розгляд
Суд першої інстанції відмовив концерну у стягненні договірної неустойки за порушення терміну поставки товару, оскільки з дати пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати за договором стягнення пені за порушення терміну поставки товару є необгрунтованим. З цієї дати на постачальника може бути покладена відповідальність за невиконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Норма п. 3 ст. 487 ГК України дає покупцеві, перерахував передоплату за товар, право вибору в разі прострочення поставки - вимагати або передачі товару, або повернення грошових коштів. При цьому такий вибір не залежить від того, припинив чи ні дію договір. Однак покупець, вибираючи той чи інший спосіб захисту порушеного права, визначає тим самим обов'язки продавця.
Продавець зобов'язаний повернути отриману суму попередньої оплати після пред'явлення такого вимоги покупцем, право якого, в свою чергу, виникає в разі прострочення зобов'язання з боку постачальника. До моменту пред'явлення вимоги про повернення перерахованої передоплати продавець виступає боржником за зобов'язанням, пов'язаному з передачею товару. З моменту пред'явлення покупцем вимоги про повернення суми попередньої оплати за товар продавець стає боржником за грошовим зобов'язанням.
Таким чином, до моменту пред'явлення покупцем вимоги про повернення суми попередньої оплати продавець є боржником за зобов'язанням, пов'язаному з передачею товару, і на нього може бути покладена відповідальність за прострочення передачі товару. Після пред'явлення вимоги про повернення грошових коштів продавець перестає відповідати за зобов'язання по передачі товару, так як стає зобов'язаним за грошовим зобов'язанням і на нього може бути покладена відповідальність за невиконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Оскільки відомостей про те, що концерн пред'явив вимогу про повернення грошових коштів раніше пред'явлення позову по першій справі (про стягнення боргу за договором і пенею за порушення строків поставки товарів) не було, то з дати подання такого позову стягнення пені за порушення терміну поставки товару є необгрунтованим.
Апеляційна інстанція змінила рішення і частково задовольнила позовні вимоги. Судді вказали на відсутність доказів того, що позивач не був готовий прийняти підлягає поставці товар в період з моменту звернення до заводу з позовом про повернення попередньої оплати і до моменту вступу в законну силу рішення щодо першого спору, а також на недоведеність факту відмови будь-якої зі сторін від цього договору.
Грошове зобов'язання по поверненню передоплати виникло у продавця після набрання рішенням суду по першій спору в законну силу. Тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення неустойки з продавця за період з моменту подачі позовної заяви і до моменту вступу в законну силу рішення суду по першій спору. Касаційна інстанція погодилася з цим висновком.
Позиція ВС РФ
Верховний суд України підтримав позицію суду першої інстанції, скасувавши апеляційне та касаційне постанови.
Оскільки умови договору між сторонами передбачали передоплату за товар, то, пред'явивши продавцеві вимогу про повернення перерахованих грошей, покупець-позивач висловив свою волю, яку слід розцінювати як відмову боку, фактично втратила інтерес в отриманні належного їй товару, від виконання договору, що тягне за собою встановлені законом правові наслідки - його розірвання. Тому договір припиняє свою дію, а у продавця перед покупцем виникає грошове зобов'язання, що не припускає відповідальності у вигляді неустойки, з моменту пред'явлення покупцем позову про повернення суми попередньої оплати, а не з дати набрання рішенням суду законної сили. Таким чином, законних підстав для задоволення позову про стягнення із заявника договірної неустойки за порушення терміну поставки товару не було.