Відомо, що у кожного підприємства є свої фінансові ресурси - це грошові кошти, наявні в розпорядженні підприємства і призначені для забезпечення його ефективної діяльності, для виконання фінансових зобов'язань і економічного стимулювання працюючих. Формуються фінансові ресурси за рахунок власних і залучених коштів.
Тому, коли підприємству бракує власних коштів, для фінансування діяльності підприємства, то воно може залучати кошти інших організацій, які отримали назву позиковий капітал.
1. Загальне поняття капіталу.
Капітал 1 - Від лат.Capitalis - головний
Капітал - в широкому сенсі - акумульована (сукупна) сума товарів, майна, активів, які використовуються для отримання прибутку, багатства.
Капітал (в економічному сенсі) - частина фінансових ресурсів підприємства, призначених для фінансування поточної та основної діяльності організації, для забезпечення сталого та ефективного розвитку організації.
П про суб'єктам власності По об'єкту вкладення
Власний Позиковий Основний Оборотний
Капітал Капітал Капітал Капітал
Власний капітал являє собою сукупність фінансових ресурсів компанії, сформованих за рахунок коштів засновників (учасників) та фінансових результатів власної діяльності. Як показник балансового звіту є: статутний капітал (сплачений акціонерний капітал); нерозподілений прибуток, зароблений підприємством в результаті ефективної діяльності і що залишається в його розпорядженні; резервний капітал (визначається як 5% від Статутного капіталу АТ); а також додатковий капітал (формується за результатами переоцінки активів, за рахунок емісійного доходу); резервний фонд (з чистого прибутку створюється); фонд споживання (також з чистого прибутку) і т.п.
Позиковий капітал - капітал, отриманий у вигляді боргового зобов'язання. На відміну від власного капіталу, має кінцевий термін і підлягає беззастережному поверненню. Зазвичай передбачається періодичне нарахування відсотків на користь кредитора. Приклади: облігації, банківський кредит, різні види небанківських позик, кредиторська заборгованість.
Оборотний капітал (англ. Working capital, circulating capital) - елементи капіталу, що характеризуються коротким терміном служби; вартість яких відразу входить в витрати на створення нового продукту (наприклад, матеріали; сировину; вироби, призначені для продажу; гроші). Оборотний капітал - вартісне вираження предметів праці, які беруть участь в процесі виробництва один раз, повністю переносять свою вартість на собівартість продукції, змінюють свою натурально-речову форму. Оборотні кошти, також звані оборотним капіталом - ті кошти, які компанія використовує для здійснення своєї повсякденної діяльності, цілком споживані протягом виробничого циклу. Їх зазвичай ділять на товарно-матеріальні цінності та грошові кошти.
До них відносяться:
сировину, матеріали, паливо, енергія, напівфабрикати, запчастини
витрати в незавершеному виробництві
готову продукцію і товари
витрати майбутніх періодів
- ПДВ по придбаних цінностях
- Дебіторська заборгованість (2 (debt capital, long-term debt) - це кошти сторонніх осіб (їх називають Лендера), надані підприємству на довгостроковій основі (в основному це банківські кредити і облігаційні позики). Це хоча і довгостроковий, але тимчасовий джерело позик. На відміну від власного капіталу, має кінцевий термін і підлягає беззастережному поверненню.
Необхідність залучення позикового капіталу повинна обґрунтовуватися попередньо зробленим розрахунком потреби в оборотних коштах. До складу позикових коштів входять фінансовий кредит, отриманий від банківських та небанківських фінансово-кредитних установ, комерційний кредит від постачальників, кредиторська заборгованість підприємства, заборгованість по емісії боргових цінних паперів та ін. В бухгалтерському обліку позикові кошти і кредиторська заборгованість відображаються окремо. Тому в широкому сенсі можливе виділення позикових коштів і у вузькому сенсі - власне фінансового кредиту. Різниця між позиковими коштами в широкому і вузькому сенсі являє собою залучені кошти. З одного боку, залучення позикових коштів - це фактор успішного функціонування підприємства, який сприяє швидкому подоланню дефіциту фінансових ресурсів, свідчить про довіру кредиторів і забезпечує підвищення рентабельності власних коштів. З іншого боку, підприємство обтяжується фінансовими зобов'язаннями. Одна з головних оціночних характеристик ефективності управлінських фінансових рішень - величина і ефективність використання позикових коштів.
Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
1. Досить широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.
2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.
3. Більш низькою вартістю в порівнянні з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту "податкового щита" (вилучення витрат на його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).
4. Спроможність генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).
У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:
1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу.
2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка в усіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і т.п.).
3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.
4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів надаються, як правило, на платній основі).
Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів в загальній сумі використовуваного капіталу).
4. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється в процесі управління вартістю капіталу, механізм якого докладно розглядається в наступному розділі.
5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі його господарської діяльності. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при прийнятному для підприємства рівні фінансового ризику.
2.2. Класифікація позикових коштів.
Позикові кошти залучаються для відтворення необоротних і оборотних активів.
Можна виділити різні форми залучення позикових коштів. Так, позиковий капітал залучається для обслуговування господарської діяльності підприємства в наступних основних формах:
а) в грошових коштах у національній валюті;
б) в грошових коштах в іноземній валюті;
в) в товарній формі (у вигляді поставок з відстрочкою платежу сировини, матеріалів, товарів);
г) у формі надання до використання на орендній основі основних фондів;
д) в інших формах (надання з відстрочкою платежу окремих нематеріальних активів і т. п.).
Вибір форм залучення позикових коштів здійснюється підприємством самостійно, виходячи з цілей і специфіки його господарської діяльності.
Виходячи зі складу позикових коштів, у фінансовій практиці основними кредиторами підприємства є:
а) комерційні банки та інші установи, що надають кредити в грошовій формі (іпотечні банки, трастові компанії та т. п.);
б) постачальники та покупці продукції (комерційний кредит постачальників і авансові платежі покупців);
в) фондовий ринок (випуск облігацій та інших цінних паперів, крім акцій) та інші джерела. Основні постачальники позикових коштів
В якій би формі не притягувалися позикові кошти, вони повинні бути забезпечені відповідними активами підприємства. Особливе значення забезпеченість відповідними ліквідними активами набуває при залученні позикових коштів в грошовій формі (при їх залученні в товарній формі забезпеченням виступають самі товари, а при їх залученні в формі орендованого майна - самі орендовані основні фонди).
За ступенем забезпечення позикових коштів, що залучаються в грошовій формі, службовця гарантією повного і своєчасного їх повернення, виділяють такі їх види:
б) забезпечений кредит. У сучасній фінансовій практиці використовуються наступні види кредитного забезпечення: порука (гарантія) - зобов'язання третьої сторони (оформлене спеціальним документом - «аваль») перед кредитором оплатити при настанні гарантійного випадку заборгованість підприємства-позичальника (однієї з різновидів гарантії є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страховою компанією);
Позиковий капітал ділитися на довгостроковий (понад 1 року) і короткостроковий (до 1 року) період залучення.