III послання кота Бегемота з того світу
Я, кіт Бегемот, що не фіглі, нікого не чіпаю, лагодив примус. Маю сказати наступне. Там у вас днями в Біль-шом театрі відзначали 70-річчя московського патріарха. Кажуть, трохи конфуз не вийшов, коли якийсь кіт (ха! Якийсь!) За-ліз у вентиляційну шахту і в самий розпал урочистостей став кричати благим матом. Ледве свято не зірвав і охоронців в лікарню з інфарктами не відправив.
Я, кіт Бегемот, офіційно повідомляю, що є са-мим головним котом в світі! Знаєте, дурні, скільки у мене в підпорядкуванні агентів-котів по всьому світу? Здогадуєтеся? Ото ж бо зе! Я тому коту, який кричав під час патріарших тор-дружність, напередодні дав таку інструкцію: «Ти, котяра, смот-ри у мене! Зробиш, як кажу, потім, після смерті, не просто в котячий рай потрапиш, а може, навіть до мене під-німешься і наближеним моїм станеш! Чи не зробиш - краще б тобі не народжуватися! »Ось він, хлопчина, і намагався! А охорона, ефесбешнікі всякі, всі здорові такі хлопці (карате, фуете, пістолети) бігали за ним туди-сюди, по-пластунськи повзали, куди тільки не залазили. Во, котяра, на-вів шереху! Добре попрацював, молодець! Не знаю, відомості поки ще не прийшли, загинув смертю хоробрих або уцілів. У лю-якому випадку чекає його нагорода нечувана. А взагалі дуже по-хоже на мій минулий візит до Москви, коли за мною стрімголов енкаведешнікі носилися. З наганів і маузерів палили. Диму, пам'ятаю, скільки напустили! Я тоді навіть чхати почав. А з цим приятелем без стрілянини обійшлося. Молодий ще, салага, не заслужив такої честі.
Ну що, мужики, будете ще змагатися з нами - котами? Ну безсмертні ми, коти, безсмертні, не зрозуміли, чи що! І нічого ви з нами не зробите! І набагато краще вас. Про це вже говорив. І переграємо ми вас як нічого робити. І ви мені ще такий пам'ятник видерся - я в краватці-метелику, але без примусу. Ось так точно і буде! Я це вам зовсім ав-торітетно заявляю! Тому що, коли ви ніколи і нічого не бачили далі свого носа, то звідси майбутнє видать дуже навіть непогано.
А чого, запитаєте, вирішив я пожартувати над такою, начебто священної, особливої? Та що ви! Дуже мені треба зв'язуватися з попами всякими. Начебто я їх не знаю! Пишаються, слів-но з самим Господом знайомі. Та ніколи б в житті не став я ризикувати своїм агентом заради якогось моторошно важливого ар-хіерея. Хай собі пишається власною обізнаністю в справах божественних. Мені що до того? Я хоч і кіт, а куди як краще їх усіх разом узятих розбираюся в цих самих де-лах. Ні, тут інше. Я це зробив за велінням тутешнього Начальник управ-ства. То був натяк тутешнього Начальства вашому земному на-чальству, та й взагалі широкому загалу. А натяк ось про що. Щоб мали на увазі, що затівається тут для вас нова, сучасна релігія. Уявіть собі, саме так! Релігія ця, яка охоплює і перевершує всі нинішні релігії, стане з часом загальнолюдської. А яким це чином? Про це, просили передати, не хвилюйтеся. Чи не ваша це за-бота. План складений. Тут взагалі готове все, скажу вам. По секрету скажу також, що підготовка до майбутнього Пре розуміннях почалася багато століть назад. І письменник булга-ков романчик свій «Майстер і Маргарита» катав теж не про-сто так. Хоча, звичайно, сам тоді не здогадувався, що вклю-чен в загальний План.
Тут один Начальник, елегантний такий, з довгими рудими вусами і бородою і якимось французьким, чи що, ім'ям, просив передати, що ви, милі, навіть і уявити не можете, наскільки красивий, запаморочливо красивий План тут для вас заготовлений.
Інший Начальник просив передати: не лізьте ні в які бійки в Сербії! А то цей ваш головний, забув, як звати. Пардон, чегось? Начальство тут перебило, підказує: Єльцин Борис. Той самий, який в минулому втіленні був російським царем Борисом Годуновим. Значить, цей Годунов Бо-рис чого викотив: «Не дозволю, не допущу!» Дуже його испу-галісь. Серйозний на вигляд пан. Перепрошую, знову На-чальство втручається. Серйозна, поправляють, історична постать, але з однією серйозною, застарілої проблемою. Гово-рят, колись до влади прийшов, звелівши вбити законного на-спадкоємець царевича Дмитра. Ну ось, один з головних генера-лов цього самого Бориса туди ж: «Є ж у нас гордість ?!» А ось цього добра, справді, у вас не менше, ніж у мене, кота Бегемота. Або ще один: «Не важливо, мовляв, є у Росії кошти чи ні, ми повинні допомогти братам!» Ну не бовдур чи? Адже було на початку століття схоже! Чим кон-чілось, забули, чи що? А чому так скінчилося? Ну товариш Сталін пояснив адже вам, дурним, що герб ваш - паскудна, і у братів ваших сербів, так само як і у їх супротивників ал-Банц - той же самий поганий імперський виродок. І він же порадив чого робити: «Змінити герб!» А не зміните, все, що вам залишиться - це тільки безпорадно спостерігати, як головки вашого дурного орліші будуть знічується, знічується, поки він не розвалиться на дві частини і не здохне. Декому фільм символічний показали, як це буде виглядати. Невеселий такий фільм. А можна б і по-іншому.
Про різних там гордовитих заокеанських панів і ковбоїв з авіаносікамі особливо не переймайтеся. Всяке буває в житті. Сьогодні ти великий такий, а завтра - бац! - і став зовсім нікчемним.
Серед тутешніх Начальників є один, дуже важливий. Важливий не в сенсі, що він величається, як я, кота Бегемота (мені по природі моєї належить величатися, адже я кіт, чорт забирай!), Або різних там ваших начальників, а по-тому, що у нього важлива посада. Ця посада називається: «Ману». В обов'язки цього початкового-ка, крім іншого, входить маніпулювання силами, кото-які зміщують земну кору, піднімають і опускають Контіні-ти, ну і всякі такі справи.
І останнє. Слух пролетів. Шушукаються тут багато, що зовсім недалеко той час, коли його величність долар виявиться в куди більш глибокому місці, ніж те, де зараз перебуває ваш рубль.
З привітом з того світу кіт Бегемот