Поняття «стрес» було запозичене з області техніки, де воно означає здатність різних тіл і конструкцій протистояти навантаженні. Будь-яка конструкція має межу напруженості, перевищення якого веде до її руйнування.
Стрес стосовно до людського організму є со-стояння індивіда, що виникає як відповідна реакція на раз-нообразние несприятливі або екстремальні впливи зовнішнього середовища.
В науковий обіг цей термін використовується в 1936 р видаю-щимся канадським фізіологом
Гансом Сел'е (1907-1982), раз-які працювали загальну концепцію стресу як пріспособітель-ної реакції організму на вплив екстремальних факто-рів (стресогенні).
За визначенням вченого, стрес є неспеціфічес-ким відповіддю організму на будь-яку пред'явлену вимогу, і ця відповідь є напруга організму, на-правління на подолання виникаючих труднощів і при-пристосувань до збільшеним вимогам.
Фізіологічна і біохімічна природа стресів изу-Чена досить добре. Схематично фізіологічна «через нанка» стресової реакції виглядає приблизно так. Під впливом будь-якого стресового чинника (конфлікт, не-очікувана подія і ін.) В корі головного мозку формується інтенсивний стійкий осередок збудження - так звана «домінанта», поява якої запускає своєрідну ланцюгову реакцію: порушується одна з найважливіших структур проме-жуточного мозку - гіпоталамус, який, в свою чергу, активізує тісно пов'язану з ним провідну залозу внутрен ній секреції - гіпофіз. Останній викидає в кров пор-цію спеціального гормону, під впливом якого наднирники виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), які і дають добре знакі-мую картину стресового стану: посилюється сердцебіе-ня, частішає дихання, підвищується кров'яний тиск і т . Д.
Біохімічні зрушення при стресі є сформованою в процесі тривалої еволюції оборонної ре-акцією організму на зовнішню загрозу, фізіологічний сенс якої - миттєва мобілізація всіх сил організму, що не-обхідних для боротьби з ворогом або втечі від нього. Але з-тимчасовий людина, на відміну від первісного, не так вже й часто вирішує свої проблеми за допомогою фізичної сили або швидкого бігу. Ось і циркулюють по нашій крові не знайшли застосування гормони, які розбурхують організм і не дають заспокоїтися нервовій системі. Будь вони тут же витрачені на будь-який вид фізичної активності, стрес не мав би руйнівні наслідки, але таких можли-ностей у ведучого сучасний спосіб життя людини немно-го. Тому і потрапляє його організм в своєрідну стресо-ву пастку: аварійний викид гормонів стресу в кров виснажує їх запас в корі надниркових залоз, яка тут же начи-нает їх посилено відновлювати. Тому навіть при відноси-кові слабкому повторному емоційному збудженні орга-нізм рефлекторно реагує підвищеним виділенням гормонів. Така біохімічна природа стресу, яка «стоїть за лаштунками» нервового, неадекватного конфліктного пове-дення людини.
Слід уточнити, що всі екстремальні впливи мо-гут вивести з рівноваги і фізіологічні, і психологи-етичні функції.
Дії стресу, так само, як і конфлікту, тісно пов'язані з потребами особистості, неможливістю реалізувати ка-кую-небудь значущу потребу, в результаті чого відбувається багаторазове посилення дії психологічних механиз-мов захисту, фізіологічних можливостей.
Людина в стані стресу здатний на неймовірні по-ступки: мобілізуються всі резерви організму і можливості людини різко зростають, але тільки на деякому інтервалі часу. Тривалість цього інтервалу і наслідки для організму у кожного свої. Вважається, що невеликий і нетривалий стрес може бути навіть корисний для ви-конання роботи і нешкідливий для людини, а продолжитель-ний і значний може привести до самих різних неже-лательно наслідків.
Г. Сельє виділив наступні стадії стресу.
Стадія неспецифічних реакцій, або тривоги. Організм людини переходить в режим мобілізації ресурсів. Така мо-білізація підвищує стійкість організму до стресової ситуації.
Стадія резистентності, або стійкого і виборець-ного реагування, є сигналом до того, що людину чекають великі проблеми в майбутньому.
Стадія опору дозволяє організму успішно справлятися з викликали стрес впливами.
Стадія виснаження, або дистресу, настає, коли чоло-вік тривалий час знаходиться під впливом стресогенний факторів. Відбувається зниження рівня функционирова-ня практично всіх систем психіки людини, адаптаційний-них можливостей організму і здатності чинити опір до різноманітних захворювань, що може супроводжуватися не тільки апатією, а й розвитком депресивних станів.
У сучасних уявленнях про стресі виділяють три стадії його розвитку:
- зростання напруги, або мобілізацію;
- внутрішній стрес, або дезаптации;
- виснаження, спад внутрішньої активності до фонового рівня, або дезорганізацію.
Стадія мобілізації характеризується зростанням інтенсивності реакції, підвищенням чіткості пізнавальних процесів, їх прискоренням, готовністю швидко згадати необхідну ін формацію. На даній стадії працівникам вдається зробити мно-гое і в строк.
Стадія дезаптации проявляється слідом за стадією мобілі-зації за умови, що стрес триває довго. Виникає реак-ція позамежного гальмування, що веде до зниження якост-ства виконання роботи. Виявляється неорганізованість, ті-ряется чіткість передачі інформації, забувається частина інформації, приймаються рішення, які не враховують послід-наслідком. Працівники допускають безліч помилок, якість ви-конання поставлених завдань різко знижується.
Стадія дезорганізації виникає при продовженні со-зберігання стресового навантаження.
На даній стадії може про-ізойті порушення внутрішньої регуляції поведінки особистості, її поведінка стає неадекватною ситуації, відбувається втрата контролю над ситуацією. Тривалий стрес, навіть при збереженні зовнішнього стану без зміни, може приве-сти до серйозних внутрішніх захворювань.
В цілому стрес - явище звичайне. Незначні стрес-си неминучі і нешкідливі, але надмірний стрес створює проблеми як для особистості, так і для організації при виконанні поставлених завдань. Психологи вважають, що чоло-вік більше і частіше страждає від нанесених йому образ, почуття власної незахищеності, невизначеності зав-трашнего дня.
Розрізняють такі види стресів.
Хронічний стрес припускає наявність постійної (су-суспільством тривалий час) значного навантаження на чоло-століття, в результаті якої його психологічне або физиоло-ня стан знаходиться в підвищено напруженому со-стоянні (тривалий пошук роботи, постійний поспіх, з'ясування відносин).
Гострий стрес - стан особистості після події або явища, в результаті якого втрачається «психологічне» рав-новесіе (конфлікт з начальником, сварка з близькими людьми).
Фізіологічний стрес виникає при фізичному пере-вивантаження організму (занадто висока або низька температура в робочому приміщенні, сильні запахи, недостатня освітлений-ність, підвищений рівень шуму).
Психологічний стрес є наслідком порушення психологічної стійкості особистості за цілою низкою при-чин: зачеплене самолюбство, образа, робота, невідповідність-ющая кваліфікації.
Крім того, стрес може бути результатом психологичес-кою перевантаження особистості: виконання занадто великого обсягів по-ма робіт, відповідальність за якість складної і тривалої роботи.
Варіантом психологічного стресу є емоційне-ний, який з'являється в ситуаціях загрози, небезпеки і образи.
Інформаційний стрес виникає в ситуаціях інформа-ційних перевантажень або вакууму.
Г. Сельє використовує не тільки поняття «стрес», а й «ді-стрес». Якщо стрес - необхідний організму механізм пре-подолання несприятливих наслідків зовнішнього середовища; напруга, яке мобілізує, активізує організм чоло-століття для боротьби з джерелом негативних емоцій, то дистрес - стан нервового виснаження, викликаного стрес-сом, надмірне напруження, знижує можливості орга-нізму адекватно реагувати на вимоги зовнішнього середовища.
Було б помилкою однозначно пов'язувати дистрес з прояв-ленням негативних емоцій людини, а все позитивними-ні емоції оголошувати захистом від нього. Будь-яка емоційний-ная струс є стресором (джерелом стресу), при цьому стійкість організму до несприятливих зовнішніх впливів за рахунок виникаючої напруги посилюється.
Участь індивіда в конфліктних ситуаціях досить часто супроводжується посиленням стресових станів чоло-століття. Конфлікт являє собою найбільш складні взаи-моотношенія між опонентами, пофарбовані сильними емо-нальних переживаннями. Таким чином, участь в конфлікті передбачає витрати емоцій, нервів, сил, що може привести до разового чи хронічного стресу. Разом з тим неадекватне сприйняття ситуації, що відбувається через стрес сового стану одного з учасників, досить часто при-водить до конфліктів.
Інцидент -стеченіе обставин, що є приводом для конфлікту.
Нам видається, що в процесах впливу стресів на конфлікт має місце порочне коло: конфлікт викликає стрес у індивіда, що опинилася учасником конфлікту, а стрес робить свій вплив на форми протікання конфліктної взаємодії, загострюючи, розширюючи або поглиблюючи його.
До факторів, що викликають стреси в установі соці-альної роботи, можна віднести організаційні, неорганізаціонние і особистісні.
Організаційні чинники визначаються позицією інді-виду в організації, зокрема, відсутністю роботи в відпо-відно до кваліфікацією, поганими взаємовідносинами з оточуючими, відсутністю перспектив зростання, конкуренцією і ін.
Інші приклади організаційних стресогенних факторів:
- недостатнє навантаження співробітника, при якій робіт-нику не представляється можливості продемонструвати свою кваліфікацію в повній мірі;
- недостатньо чітке розуміння працівником своїх ролі і місця у виробничому процесі, колективі. Та-кая ситуація зазвичай буває викликана відсутністю чітко встановлених прав і обов'язків фахівця, перс-Пектен зростання;
- необхідність одночасного виконання разнород-них завдань, не пов'язаних між собою і однаково термінових. Дана причина характерна для керуєте-лей середньої ланки в організації за відсутності раз-граніченія функцій між підрозділами і рів-нями управління;
- неучасть працівників в управлінні, прийнятті рішень щодо подальшого розвитку діяльності організації;
- перевантаження професійними обов'язками;
- конфлікт ролей (виникає, якщо працівнику пред'явлено-ють суперечливі вимоги);
- невизначеність ролей (працівник не впевнений в тому, що від нього очікують);
- погані фізичні умови (шум, холод та ін.);
- неправильне співвідношення між повноваженнями і відповідальністю;
- погані канали обміну інформацією та ін.
Позаорганізаційні фактори викликають вознікновеніестрессов в результаті дії таких обставин:
- відсутність роботи або тривалого її пошуку;
- конкуренції на ринку праці;
- кризового стану економіки країни і регіону, зокрема;
Особистісні фактори, що викликають стресові перебуваючи-ня, формуються під впливом нереалізованих потреб-ностей особистості, емоційної нестійкості, занижений-ної або завищеної самооцінки та ін.
Ще одну групу стресогенних факторів можна було б назвати організаційно-особистісними. Вони висловлюють тревож-ве ставлення людини до своєї професійної діяльно-сті, яке виражається в страхах працівника.
Виділяють кілька типових «страхів»:
- не впоратися з роботою;
- бути обійденою іншими;
- втратити власне «Я».
Негаразди в сім'ї, проблеми зі здоров'ям, «криза середнього віку» та інші подразники зазвичай гостро пере-ються і завдають істотної шкоди стресостійкості індивіда.
Ефективність стресу, звичайно ж, обмежена. Неодмінно-ривная низка стресових станів може обернутися Хроні-ного стресом - хворобою, вибиває людину з ко-ле, що робить його надмірно агресивною або апатичним. Як і того-то стрес повинен сприйматися, особливо в зв'язку з конфліктами, як серйозне застереження.
Для визначення найбільш раціонального способу воздей-наслідком на людину в стані стресової ситуації необхід-мо мати уявлення про динаміку розвитку внутрішнього на-напруги стану людини.
Управління стресом є спосіб Адапту-ції особистості до стресової ситуації. Існує кілька рівнів управління стресом.
Рівень організації - результат змін в політиці, структурі виробництва, виробленні чітких вимог до со-никами, оцінці їх діяльності. У деяких організаці-ях проводять тренінги релаксації під керівництвом психоло-га, а також комунікативні тренінги для розвитку кому-нікатівной культури співробітників, навчання навичкам скидання напруги, виїзні ігрові тренінги з метою зняття напруги в колективах, зміцнення зв'язків між спів-ками. Вони допомагають людині відчувати себе краще, рас-слабкі, відновити сили.
Рівень окремої особистості. Він передбачає здатність справлятися зі стресами індивідуально, використовуючи рекомен-дації і спеціальні програми по нейтралізації стресів, що включають медитацію, тренінг, фізичні вправи, дієту, іноді навіть молитву.
Громадське життя немислима без зіткнення ідей, життєвих позицій, цілей як окремих людей, так і кол-колективів. Постійно виникають розбіжності і протиріччя сторін, нерідко переростають в конфлікти.