Юридичне значення має не сам по собі процес плину часу, певна послідовність су-ществованія різних зв'язків і об'єктів, а його окремі ця-пи, відрізки, звані термінами. Наступ або закінчення встановленого терміну тягне за собою правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин, т. Е. Є юридичним фактом.
Строки, визначені періодами (відрізками) часу, ісчіс-ляють за встановленими законом правилами. Відповідно до ст. 191 ГК вони починають текти на наступний день після наступлю-ня календарної дати або події, якими визначено їх на-чало.
Зазначені правила обчислення строків носять імперативний характер. Закон передбачає виключення на випадок, коли закінчення строку припадає на неробочий (вихідний) день. У цьому випадку днем закінчення терміну відповідно до ст. 193 ГК вва-ється найближчий робочий день.
Особливо регламентований порядок вчинення дій в пос-Ледней день терміну (ст. 194 ЦК). За загальним правилом підлягає вчиненню дія може бути виконано до 24 годин послід-нього дня терміну.
Терміни виникнення цивільних правоотн-шений породжують суб'єктивні цивільні права або зобов'язаний-ності, в чому і полягає їх призначення. Наприклад, закінчення строку набувальною давністю відповідно до ст. 234
ГК спричиняє виникнення права власності на річ. Такі терміни є-ються правостворюючі юридичними фактами - підставі Указу Президента України-ями виникнення певних цивільних прав.
Терміни здійснення цивільних прав - це строки, в тече-ня яких власник права може реалізувати своє право, в тому числі шляхом вимоги вчинення певних дію-вий від зобов'язаного особи. Їх призначення - забезпечення уповноваженою особам реальних можливостей використання мають-ся у них прав. У свою чергу, серед цих термінів виділяють терміни існування цивільних прав, пресекательние і гарантійні терміни.
Терміни існування цивільних прав є терміни дії суб'єктивних прав у часі. Вони покликані забезпе-чити уповноваженою особам час для реалізації їх прав і разом з тим надати відому визначеність і стійкість цивільного обороту. Із закінченням цього строку суб'єктивне цивільне право припиняється, а можливість його реалізації втрачається.
Пресекательние (преклюзівние) терміни встановлюють пре-дели існування цивільних прав. Вони надають упра-вомоченним особам строго певний час для реалізації їх прав під загрозою припинення цих прав.
Гарантійні терміни - періоди часу, протягом яких продавець, виробник або інший услугодатель гарантує при-придатність товару (речі) або послуги для використання за звичаєво-му призначенню, а набувач (користувач) має право зажадає-вать безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару ( послуги) або застосування інших встановлених за-коном або договором наслідків.
Терміни виконання обов'язків - періоди, протягом кото-яких зобов'язані особи повинні виконати лежать на них обязатель-ства. Такі терміни нерідко встановлюються угодою сторін, а іноді взагалі не визначаються або визначаються моментом пред'явлення вимоги (ст. 323 ЦК).
Терміни захисту цивільних прав - надані управо-важеним особам періоди часу для звернення до правонар-шітелю або до суду з вимогою про захист або примусовому здійсненні своїх прав. До них відносяться претензійні строки і строки позовної давності.
Претензійні строки встановлюють обов'язок управомо-ченного особи попередньо (до суду) звернутися із заявою про задоволення своїх вимог до передбачуваного порушив-телю для їх задоволення в добровільному порядку. Вони можуть встановлюватися угодою сторін або звичаями ділового обороту і в цьому випадку не зачіпати права уповноваженої (потерпілого) особи на судовий захист.