Вивчення будь-якої науки починається зі з'ясування об'єкта її дослідження і місця в пізнанні навколишнього світу. Початок естетичного ставлення до навколишнього світу неможливо датувати не тільки роком, а й сторіччям. Його формування проходило і проходить разом з розвитком цивілізації. Ніс-Мотря на багатовікову історію розвитку естетичного відно-шення до предметів і явищ, свою назву естетика полу-чила в 1735 р Термін "естетика" ввів німецький філософ Алек-сандр Готліб Баумгартен, назвавши цим терміном науку про чув-ному сприйнятті людиною навколишнього світу. У своєму трактаті він як висновок визначає, що кінцевою метою даної науки повинно бути пізнання краси, що є "здійснений-ством чуттєвого сприйняття", а також мистецтва як вис-шей форми її вираження.
Слово "естетика" - одне з широковживаних в на-шей повсякденному житті. Кажуть про естетику побуту, естетики праці, естетиці живопису, естетиці костюма, технічної естетики і т.д. Настільки широка поширеність терміна гово-рить про високу значимість естетики в житті сучасного чоло-століття.
Очевидно, що естетичне ставлення як чуттєве вос-прийняття предметів і явищ розглядається у взаємозв'язку з людською діяльністю, яка формувала його як особливу сутність в процесі праці. Саме праця є ос-новним умовою і основною формою життєдіяльності та ут-вержденію людини. Він істотно змінив біологічну природу, став джерелом духовної, в тому числі і художні-кої, діяльності. Поява і формування є естетично-ких почуттів відбуваються в процесі трудової діяльності. Про-переводячи необхідні предмети, люди формують умови своє-го існування, власну життєдіяльність, таким чи-тельно, і самих себе.
В процесі взаємодій людини з предметами і явле-нями пізнається їх сутність, вони оцінюються з позицій їх значимості в житті людини. Створюючи різні вироби, людина освоює природні матеріали, методи і способи їх обробки, пізнає їх властивості, знаходить необхідні конструктивні рішення і засоби виразності. Одночасним-аме з виготовленням виробів підвищується майстерність людини, розвивається здатність проявити творчість в процесі виробництва. При цьому людина набуває спритність, спостережливість, здатність зробити предмети швидше і краще. Гик поступово і неухильно розвивався людина, його розумовий апарат, органи чуття. Їх розвиток стало важливіше-шим умовою формування естетичного сприйняття навколишнього світу і естетичної діяльності.
Бажання зробити предмети побуту та праці корисними, зруч-ними, ефективними, досконалими прокинулося у людини і мирних кроків його творчої діяльності.
Разом з тим на ранніх щаблях своєї еволюції людина ставився до світу утилітарно-практично, використовуючи природу для задоволення своїх насущних потреб. І тільки багаторазове повторення процесу використання і створення виробів людина в образах осягав їх зміст і зна-ня. Образи предметів, а також явища природи в чуттєвий-ном сприйнятті викликають певну емоційну реак-ції », стають небайдужими, викликають інтерес і пред-поваги. Вони усвідомлюються як корисне або шкідливе, добре чи погане, потрібне або непотрібне, а отже, приносить добро чи зло, цінне для людини, або марна. У цих уявленнях відбивалися найістотніші характеристики предметів і явищ з точки зору їх значення для людино, його життя.
Обмеженість знань первісної людини про окру-лишнього світі, прагнення пізнати невидимі причинні свя-зи і якось впливати на результати природних явищ викликали народження віри в можливість, вживаючи спеціальні засоби і особливі таємні способи, закликати бажане. Так народилися раз-особисті обряди, заклинання, засоби магії, за допомогою кото-яких людина прагнула викликати те чи інше явище - забезпе-чити вдале полювання, позбавлення від хвороби, вираз сили і могутності, вдалу загробне життя і т.п. З'являються раз-особисті ритуали, символи, амулети, талісмани і т.д. в кото-яких людина бачила не просто прикраси, а чарівні знаки, символи, що оберігають його і протегуючі йому у всіх справах.
Естетичне ставлення зароджувалося як складне, многоз-Почнемо і багатофункціональне суспільне явище, в кото-ром синкретически зливалися всі особливості людського життя. Одночасно з процесом праці особливе значення при-знаходили кошти спілкування, породжені спільним життям і діяльністю. Саме спілкування виступає як найперша життєва потреба, нагальна потреба форми-ючий духовного світу людей. Спілкування за допомогою взаи-модействие і єднання було необхідно в різних трудо-вих процесах: підтримці вогнища, полюванні на великого звіра, облаштуванні житла і т.д. Важливе значення в становленні ес-тетического відносини мало наслідування як засіб рас-рення знань і досвіду, ігрові моменти як засіб вираження певних умінь, релігійно-магічес-кі уявлення. Лише пізніше були виділені і своєї самос-тоятельності різні сторони суспільних відносин творчої діяльності людини.
Життєві ситуації ставили порід людиною неї нові і нові вимоги до створення знарядь труди, предметів потреб-лення, пізнання природи і навколишнього міри в цілому. На цій основі внаслідок розширення практики і поглиблюючи-ня пізнання поступово формувалося осмислення цінності предметів і явищ при чуттєвому сприйнятті їх форми, що розглядаються як вчинені, красиві або неподобства-но. Таким чином, людина розрізняє предмети і явища за їх цінності, і у нього формується естетичне почуття як здатність емоційно сприймати образи цих предме-том і явищ з пізнанням їх сутності. Виникають почуття, відмінні від задоволення чисто фізіологічних або утилітарних потреб. Почуття набувають нового одухотво-ренний безкорисливий зміст, естетичні почуття. Людина навчилася сприймати, а потім і осмислювати чуттєво-конкретні форми предметів своєї праці і навколишнього природного світу.
У міру того, як пізнається суть речей, вони починають говорити з людиною особливою мовою як повні сенсу знаки, ним підлоги, відкривають людині щось важливе, що стосується ярмо власного буття, і несуть йому враження і пережива-ня, пов'язані з цим буттям - буттям речей , людським буттям, громадським буттям.
У створених і використовуваних предметах по-різному можуть проявлятися особливості просторової будови форми: фактури матеріалу, конфігурації і ліній, стану повер-хности, організації частин, обробки та оздоблення, колірного рішення і т.п. Крім утилітарно-практичної цінності, в образі предмета людина сприймає повноту вираження особливостей роду та виду предмета, логічність прояви його зовнішніх ознак, узгодженість частин і т.д.
З виникненням естетичного ставлення до предмету формується і бажання людини створити його досконалим через прагнення до творчості, розвиваються і його естетичні піт-ребностямі. Для створення досконалих, красивих предметів не-обходимо було з'ясувати і засвоїти, які властивості роблять їх такими, які закони лежать в основі їх створення. Так форми-ються в його свідомості ідеальні образи предметів і явищ.
Реалізуючи в процесі праці свої цілі і задуми, людина на основі набутого власного досвіду і досвіду спілкування з іншими людьми застосовує до зроблених речей критерій досконалості і переживає почуття задоволення не тільки від того, що вироби задовольняють його матеріальні потреби, по і від того, що в ці речі втілені його пізнання, його мас-терство, його здатність до творчості.
Естетичні потреби людей стають одним з ду-ховного стимулів пізнання і утвердження краси, Постижі-ня цінності предметів і явищ навколишнього світу. В ході історичного розвитку зв'язок між корисним, добрим, магічним і красивим ставала все більш опосередкованої. Ес-тетического цінність предметів і явищ стала сприймати-ся як незалежна від їх практичної або магічною цін-ності. Процесу становлення естетичного як оригінали ної цінності сприяло встановлення контактів між племенами і обмін продуктами, ознайомлення з звичаями.
З виникненням естетичного сприйняття навколишнього світу в процесі трудової діяльності відбувається розвиток сутнісних сил самої людини, він формується не тільки фізично, а й духовно. Сприймаючи зафіксовані в створених предметах пло-ди завзятості, творчості і творчих сил своїх предшес-твенніков, наступні покоління створюють більш досконале предметне оточення.
Новоутворена здатність людини естетично відно-ситься до навколишнього світу викликала потреба якось Вира-зить і закріпити ці відносини. Так в процесі історичного розвитку склалася особлива форма суспільної свідомості - мистецтво, яке фіксує, розвиває і виховує естетів-чеський ставлення людини до дійсності. У ньому найбільш яскраво і всебічно розкривається естетичне ставлення до ок-ружа світу. Мистецтво служить не тільки засобом поз-нания, а й засобом перетворення дійсності. У творах мистецтва людина виражає не тільки своє по-нимание світу, а й своє ставлення до нього. Підводячи підсумок сказаному, можна визначити, що природа і сутність естетичного з його різноманіттям в навколишньому світі, принципи і закономірності ставлення людини до цін-ності при чуттєвому сприйнятті предметом і явищ ок-ружа світу, мистецтва виступають як основні положе-ня предмета естетики. Сама естетика - наука про сутність чув-ного-сприйманих загальнолюдських, цінностей, їх со-Зіданом, сприйнятті, оцінці і освоєнні. Вони висловлюють систе-му естетичних поглядів суспільства на весь вигляд матеріальної і духовної діяльності людей.