Соціологія девіантної поведінки як самостійно-вування напрямок соціологічної думки зароджувалася на рубежі XIX-XX ст. Виникнення цього напрямку пов'язане з ім'ям видатного французького соціолога Еміля Дюркгейма. який висунув концепцію ано-ми Академії - стану суспільства, що характеризується отсутст-Вієм чіткої моральної регуляції поведінки індивідів, моральним вакуумом, коли старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не утвердилися.
До основних видів девіантної поведінки відносяться всі види правопорушень, включно зі злочинністю, алкого-лізм, наркоманію, проституцію, самогубства. Особливими видами девіації є психічні захворювання і сексуальні розлади.
Вивчення девіантної поведінки пов'язано з іменами Е. Дюркгейма, Р. Мертона, Г. Зіммеля, Г. Тарда, П. Сорокіна.
У сучасній літературі дається класифікація ти-пов девіантної поведінки:
2. Аддиктивное поведінка характеризується відходом від реальності за допомогою штучних психотропних, наркотичних та ін. Засобів. Стан відходу від реальної дійсності ще називають фрустрацією. Аддікт-ве поведінка створює ілюзію вирішення проблем, але іншим шляхом - за допомогою куріння, пияцтва, наркоманії, токсикоманії, азартних ігор тощо
3. суїцидні поведінка - поведінка, яке ство-дає ризик самогубства. Воно є крайньою формою відходу від реальності.
4. нарцісстіческого поведінку - перебільшення зна-чення власної особистості, власної значущості.
5. Фанатичне поведінку - сліпа віра у що-небудь. Фанатизм сам по собі є формою девіації, але, крім того, він небезпечний тим, що призводить і до інших Девіа-циям - релігійний фанатизм мусульман, наприклад, кличе на боротьбу з невірними, що пов'язано з агресією, фанатизм сектантів призводить до вбивств в формі різних жерт-вопріношеній, оргій, різного роду збочень.
8. Поведінка, обумовлене психічними забо-Леваном. агресивністю, на шизофренію, манією, пара-нойей, маніакально-депресивними психозами, іншими глибокими нервово-психічні розлади. Це предмет вивчення психіатрії.
9. Поведінка, пов'язане з сексуальними Девіа-ціями. Це статеві збочення, хворобливі порушення спрямованості статевого потягу або способів його удов-летворенія. Деструктивність такої поведінки для особисто-сті і суспільства досить велика. Така поведінка часто призводить особистість не тільки до порушень статевої мо-рали, але і до злочинів.
10. Зазвичай до девіантної поведінки відносять лише негативні явища, що завдають шкоди особистості, групі, суспільству в цілому. Але існують і позитивні форми девіації. Позитивно-девіантна поведінка виходить за рамки загальноприйнятих норм, так як не відповідає де-формувати суспільству, в якому самі норми б-вают перекручені. Це новаторство, творчість, критика сущест-вующего ладу, тобто те, що пов'язано з преодоле-ням, порушенням існуючих стереотипів, застарілих стереотипів, застарілих уявлень.
У реальному житті багато типів девіантної поведе-ня важко відокремити один від іншого, вони тісно взаємо-пов'язані. Так, джерелами багатьох правопорушень є-ються пияцтво, алкоголізм, наркоманія, психічні за-болевания. Зазвичай також виділяють власне девиант-ве поведінка, пов'язана з порушенням норм моралі і делінквентна поведінка, пов'язане з порушеннями норм права.
В теоріях девіації принципово важливе значення має поняття норми. Адже сама девіація - відхилення від норми. Традиційне розуміння норми зводиться до сле-дме:
1) міра, зразок, середня величина чого-небудь;
2) узаконене встановлення, визнаний обязатель-ним порядок, лад чого-небудь;
3) правила поведінки в певній ситуації;
Норма - це усереднене значення будь-якого типу, а також середньостатистичний варіант протікання про- процесу, ідеально бажаний тип або варіант.
1. Рухливість. Будь-яка норма відповідає рівню суспільного розвитку, але може і випереджати його, і від-ставати від нього. Наприклад, те, що ще вчора вважалося спекуляцією і було кримінально караним злочином, сьогодні цілком вписується в ринкові відносини.
2. Існують норми-правила і норми-очікування. Норми-правила - це правові, економічні норми, ко-торие регулюють життя суспільства, порушення цих норм карається законом, і при недотриманні їх починається дес-табілізація суспільства. Норми-очікування - це в основному ті норми, які регулюються мораллю або етикетом. Так, наприклад, відрізняються безладні статеві зв'язки (порушення норм-очікувань) від зґвалтувань (порушення норм-правил). Перше не тягне за собою кримінальне покарання, друге тягне.
Норми права часто називають певними нор-мами. Всі інші специфічними або невизначений-ними.
Ще з середини XIX століття в соціологію увійшла біо-логічна теорія девіації, пов'язана з ім'ям відомого-ного італійського лікаря Чезаре Ломброзо. Його книги «Ге-ніальность і божевілля», «Жінка-злочинниця і повія» широко відомі не тільки фахівцям з психіатрії. Девіантна поведінка Ломброзо розглядає-ється як «антиеволюційні викид», виходячи з того простого припущення, що особи, схильні до девиант-ному поведінки, мають специфічні анатомо-фізіолого-ня ознаки або відхилення. Вони і представляють вид девіації, до якого схильна особистість. Цими чер-тами можуть бути конституція, сплющений ніс, масив-ва щелепу і т.д. А атавістичні риси особистості як би наділяють її свідомо злочинними рисами.
В рамках біологізму та психологізму будується і тео-рія Е. Шелдона, який виділяє три антропологічних типу, схильних до девіації: мезоморфних (важкий, мус-кулістий атлет), ектоморфний (високий і худий), ендо- морфних (м'який, круглий тип статури ). Многочіс-лені антропологічні дослідження не підтверджують цієї теорії. Добре відомі в цьому відношенні дослід-вання Чарльза Горінг, вивчила статура трьох тисяч чоловік, серед яких були і злочинці, і сту-дента Оксфорда, і представники самих різних соціаль-них верств. Горинг прийшов до висновку, що статистичного і соціологічного підтвердження теорія Шелдона нема на-ходить. Ряд інших дослідників, наприклад, Ернст Хутон, біологічним фактором девіації вважають більш низький інтелектуальний рівень або хвороба.
Психологічні і психіатричні теорії відрізняючи-ються від біологічних і антропологічних тим, що ос-новних акцент в девіації роблять на особистісних факторах девіації, душевному дискомфорті, комплексах, конфлік-тах особистості і суспільства. Як приклад можна при-вести теорію австрійського психіатра Зигмунда Фрейда, який в основі всіх відхилень бачив пригнічений чи-Бідо.
Спосіб адаптації до деви-антн поведінки