Силос є живильний і дешевий мо-локогонний корм. Живильні речовини зеленого корму в силосі зберігаються повніше, ніж при висушуванні.
При сі-лосованіі клітковина рослин руйнується і стає більш доступною для засвоєння організмом. На силос мож-но використовувати ті корми, які важко або неможливість-но зберегти іншими способами; крім того, корми на силос можна прибирати в будь-які погодні умови.
Силосування. В основі цього процесу лежить молочно-кисле бродіння. У свіжоскошеної маси зелених расті-ний відбувається швидкий розвиток шкідливих микроорганиз-мов, яке призводить до швидкого псування корму. Ці мікро-організми живуть тільки при наявності кисню, т. Е. В аеробних умовах.
Якщо ж ці рослини щільно вкласти (створити анаеробні умови), то життєдіяльність шкоду-них мікроорганізмів припиняється. Таким чином, пер-ше умова силосування - ізоляція корму від повітря.
Друга умова - наявність цукру в кормі, яке визна-ляет його силосуемость. В анаеробних умовах в сілосуе-мій масі поряд з молочно-кислими бактеріями розвиваю-ються гнильні і масляно-кислі, але, якщо створити усло-вия, що стимулюють розвиток молочно-кислого бродіння, діяльність шкідливих мікроорганізмів буде пригнічена.
Молочно-кислі бактерії розвиваються в середовищі з такою кислотністю (рН 4,2), при якій життєдіяльність гнильних і олійно-кислих бактерій неможлива. Кіс-лотность ж маси, що силосується знижується до рН 4,2 тільки тоді, коли відношення вмісту цукру в рослинах до їх цукрового мінімуму не менш одиниці.
Цукровий мінімум - це мінімальна кількість цукру, яке необхідно для утворення в масі, що силосується кислотно-сти, що дорівнює рН 4,2.
Третім фактором, що впливає на хід силосування, є вологість маси, що силосується. При вологості 70% і більше відношення вмісту цукру до цукрового мінімуму має дорівнювати одиниці.
При вологості 60-65% молочно-кислі бактерії краще використовують цукор і швидше розвиваються. Тому рослини подвяли-ють або в силосується масу додають подрібнену солому (до 15% від маси). Якщо ж трави мають високу вологість (80%), їх силосують з хімічними консерван-тами або додають молочно-кислу закваску.
В процесі силосування під дією гнильних бак-терій частина білка розпадається з утворенням аміаку. Чим вище кількість аміаку, тим більше ступінь раз-розкладання білка гнильними бактеріями. В хорошому сило-се аміаку має бути не більше 5% від загального кількісних-ва азоту.
Процес силосування трудносілосующіхся рослин проходить значно краще при додаванням-ванні в силосується масу легкосілосующіхся рослин або розведеною у воді кормової патоки. З цією ж метою ис-товують змішані посіви важко-і легкосілосующіхся рослин.
Силосуються рослини (люцерна, еспарцет, чина, соя, серадела, бадилля баштанних культур) містять так мало цукру, що їх силосують тільки в суміші з легкосілосующіміся рослинами в співвідношенні 1: 2 або з до-додану хімічних препаратів. Найбільш поширеною-ненние силосні культури і оптимальні терміни їх ска-вування вказані нижче. Борщівник Сосновського добре силосується в чистому вигляді і може служити добавкою до трудносілосующімся рослинам.
Хімічне консервування. Для силосування багато-річних і однорічних бобових трав, молодих злаків, Вира-щенних при високих дозах азоту в грунті, а також при сі-лосованіі рослин вологістю 75% і більше використовують консерванти:
мурашину кислоту - 2,5-3 кг на 1 т трудносілосующіхся рослин; перед внесенням розчиняють у воді в від-носінні 1: 3-4;
бензойну кислоту - 3 кг на 1 т трав, 1,5-2 кг на 1 т сахаристого сировини; вносять препарат в сухому порошкооб-різному вигляді, дотримуючись запобіжних заходів;
піросульфіт натрію - 4-5 кг на 1 т силосується трав; нітрит натрію - 1 кг на 1 т трав і маси, що силосується, багатою цукром; не рекомендується застосовувати для силосу-вання бурякової гички; препарат отруйний, тому рабо тать з ним слід, дотримуючись заходів безпеки; бісуль-фат натрію - 4-6 кг на 1 т трави.
Силос, приготований з застосуванням хімічних кон-сервантів, можна згодовувати через 2 місяці після за-кладки.
Поліпшення якості силосу. Для поліпшення якості силосу його збагачують азотом та іншими речовинами, вно-ся сечовину, двовуглекислий амоній, сірчанокислий або фосфорнокислий амоній. Сечовину і двовуглекислий ам-моній застосовують при силосуванні зеленої маси, багатої цукром, вологістю не більше 70%, але їх не можна примі-няти при силосуванні кукурудзи і сорго у фазі воскової стиглості.
Синтетичні азотні добавки вносять з розра-та 2,5 кг азоту на 1 т маси, що силосується. Сечовину реко-мендується вносити в суміші з бісульфатом натрію, амонієм і однозаміщені фосфорнокислим амонієм з розрахунку 1-2,7 кг однією з цих солей на 3-4 кг сечовини.
При внесенні добавок в силос, для приготування ко-торого використовується сировина вологістю не менше 75%, їх слід розчиняти в воді в співвідношенні 1. 2-3.
Хімічними добавками обприскують силосується мас-су при закладці її в сховища. Якщо вологість сировини вище 75%, то добавки вносять в сухому вигляді.
При силосуванні цукристого сировини з високою волого-стю вносити хімічні добавки не рекомендується.
Силос, приготований з додаванням сечовини, сле-дует згодовувати при температурі нижче 0 градусів, інакше він швидко псується.
Техніка закладки силосу. Основні вимоги до за-кладки кормів при силосуванні складаються в швидкому (2-4 дні) наповненні ємності силосуемой масою з щільною і пошаровим трамбуванням. Для більш щільного укладання сило-суем масу подрібнюють.
Під час закладки і трамбування в силосується масу не повинні потрапляти земля та інші небажані домішки. Покладену і щільно утрамбований-ву масу вкривають полімерною плівкою, яку зверху щоб уникнути пошкодження гризунами посипають тонким шаром вапна. При відсутності плівки силос ук-розриву соломою, на неї укладають шар землі, а під через Бежанов промерзання і полегшення вивезення силосу - ще шар соломи.
Зберігання силосу. Силос зберігають в наземних, полуза-глубленних і заглиблених траншеях. Найбільш повна герметичність при зберіганні забезпечується в спеціальних баштах. У вежі не слід закладати масу волого-стю більш 60-65%. Силос швидко псується, тому до-ставати його зі сховища потрібно не більше добової по-требности стада.