Володарі прізвища Фісенко по праву можуть пишатися своїм прізвищем, як пам'ятником слов'янської культури та мови.
Ще в давні часи прийшло до нас з давньогрецької мови ім'я Фірс, що походить від слова «тірсос» - «вакхический жезл, повитий плющем і виноградом, який носили під час свят». Колись це ім'я носив житель римської провінції Віфінії Фірс, який проповідував християнство під час царювання імператора Декія. Багато муки зазнав святий Фірс від язичників: його били палицями, садили у в'язницю, віддали на поталу звірам, однак ніщо не могло змусити страстотерпця відмовитися від істинного християнського вчення. Після смерті святого мученика і чудотворця за стіною Константинополя імператором Флавієм кесаря був побудований чудовий храм, де були поховані його мощі.
Релігійна традиція, яка утвердилась на Русі в Х столітті з прийняттям християнства, зобов'язувала при хрещенні називати дитину на честь того чи іншого святого, шанованого православною церквою. Практично всі християнські імена запозичувалися із стародавніх мов - грецької, латини, староєврейської, а тому часто були незвичні за звучанням і незрозумілі за змістом. Не дивно, що вони «обкатувалися» живою мовою, поки не починали звучати цілком по-слов'янськи, набуваючи в повсякденному спілкуванні безліч повсякденних форм.
Про популярність хрестильне імені Фірс свідчить велика кількість його похідних варіантів, широко вживалися в повсякденній спілкуванні: Фирст, Фурс, Фурсец. На Україні і в Білорусії, де зменшувальні іменування часто закінчувалися на ко (Юрій - Юрко, Тимофій - Тимко, Григорій - Гринько) набула поширення зменшувальна форма імені Фірс - Фіск.
За часів Київської Русі патронімічних суфікс енко, нині помилково званий українським, у південних слов'ян означав «маленький» або «син такого-то». Пізніше древній суфікс енко перестав розумітися буквально і зберігся лише в якості фамільного.
Первинним центром поширення таких прізвищ була територія Галицько-Волинського князівства, Прикарпатті, Надднестровье і крайня частина нинішньої західної Білорусії.
Коли саме і за яких обставин фамільне ім'я Фісенко вперше закріпилося за нащадками як переданого у спадок, сказати сьогодні неможливо. Але немає сумніву, що старовинна прізвище Фісенко відкриває цікаві сторінки життя і побуту наших предків.
Джерела: Словник сучасних російських прізвищ (Ганжіна І.М.), Енциклопедія російських прізвищ. Таємниці походження та значення (Ведін Т.Ф.), Російські прізвища: популярний етимологічний словник (Федосюк Ю.А.), Енциклопедія російських прізвищ (Хигир Б.Ю.).
Аналіз походження прізвища Фісенко підготовлений
фахівцями Центру досліджень «Аналіз Прізвища»