За угодою сторін зобов'язання може бути припинено наданням замість виконання відступного (сплатою грошей, передачею майна тощо). Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються сторонами.
Суб'єкти цивільного права вступають в зобов'язальні правовідносини для задоволення своїх інтересів (наприклад, покупець укладає договір купівлі-продажу для придбання права власності на річ). Тому найбільш поширеним підставою припинення зобов'язання є його належне виконання сторонами (ст. 408 ЦК України).
Слід підкреслити, що виконання зобов'язання неналежним ніяк не є підставою його припинення, в цьому випадку кредитору надаються додаткові права, що мають на меті захистити його порушені інтереси (наприклад, при передачі продавцем речі неналежної якості покупець має право вимагати за своїм вибором пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків або відшкодування своїх витрат на усунення недоліків речі).
Виконання зобов'язання підтверджується розпискою кредитора про отримання виконання повністю або у відповідній частині. Якщо боржник в посвідчення зобов'язання видавав кредиторові борговий документ (наприклад, розписку в отриманні суми позики), то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити на це в видається їм розписці. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує, поки не доведено інше, припинення зобов'язання. Якщо ж кредитор відмовляється видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення, то боржник має право затримати виконання, а кредитор вважається таким, що прострочив.
Зобов'язання може припинитися до його виконання як в результаті цілеспрямованих вольових дій самих учасників зобов'язання (угод), так і з інших підстав, незалежно від їх волі і бажання. У ГК України наведено приблизний перелік підстав припинення зобов'язань, який може бути розширений законами, іншими правовими актами або договором. Зобов'язання може припинитися як повністю, так і частково. Як відомо, угоди можуть бути односторонніми, двосторонніми та багатосторонніми. Згідно п. 2 ст. 407 ГК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, передбачених законом або договором (наприклад, відповідно до ст. 806 ЦК України будь-яка зі сторін договору транспортного експедирування може відмовитися від його виконання, попередивши про це іншу сторону в розумний строк і відшкодувавши їй збитки, завдані достроковим припиненням зобов'язання внаслідок його розірвання).
Зобов'язання припиняється повністю або частково внаслідок одностороннього волевиявлення однієї з сторін при прощенні боргу та заліку зустрічної однорідної вимоги.
Звільнення кредитором боржника від лежачих на ньому обов'язків (прощення боргу) тягне за собою припинення зобов'язання, якщо це не порушує прав інших осіб щодо майна кредитора (ст. 415 ЦК України). Даний спосіб припинення зобов'язання застосовується з ініціативи кредитора і не вимагає згоди боржника. Прощення боргу не допускається, якщо цим порушуються права інших осіб щодо майна кредитора (наприклад, осіб, перед якими він виступає в якості боржника).
Зобов'язання може бути припинено повністю або частково заліком (ст. 410 ЦК України) при дотриманні наступних умов: 1) два суб'єкти мають відносно один одного зустрічними вимогами, які можуть виникнути в рамках одного або різних зобов'язань, сторонами яких вони є; 2) ці вимоги є однорідними (обидва особи повинні зробити однакові дії - передати грошові кошти, однакові товари і т.п.), найчастіше заліком припиняються грошові вимоги; 3) термін виконання вимог настав або строк не зазначений або визначений моментом пред'явлення вимоги <1>. Наприклад, А. повинен передати Б. 10000 руб. в свою чергу, Б. має перед А. борг 5000 руб. Внаслідок заліку зобов'язання Б. припиняється повністю, зобов'язання А. припиняється в частині 5000 руб.
Разом з тим залік вимог не завжди можливий (ст. 411 ЦК України). Не допускається зарахування вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю; про стягнення аліментів; про довічне утримання; якщо за заявою іншої сторони до вимогу підлягає застосуванню строк позовної давності і цей термін закінчився; а також в інших випадках, передбачених законом або договором.
Зобов'язання може бути припинено на підставі угод про відступне (ст. 409 ЦК) і про новації. Угода про відступне <1> само по собі не тягне за собою припинення зобов'язання, воно припиняється тільки реальним наданням відступного (сплатою грошей, передачею майна тощо), обумовленого сторонами, замість виконання.
Новація являє собою угоду про заміну первісного зобов'язання, що існувало між боржником і кредитором, іншим зобов'язанням між тими ж особами, передбачає інший предмет або спосіб виконання (ст. 414 ЦК України) <1>. Укладення сторонами такої угоди тягне припинення раніше існуючого зобов'язання і виникнення нового зобов'язання з іншим предметом або способом виконання. Наприклад, за угодою сторін борг, що виник з купівлі-продажу, оренди майна чи іншого підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням з визначенням сторонами термінів повернення боргу, відсотків та інших умов. За загальним правилом новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним, якщо інше не передбачено угодою сторін. Так, якщо виконання первісного зобов'язання забезпечувалося порукою, то внаслідок новації воно припиняється.
Новація не допускається щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, і по сплаті аліментів.
Зобов'язання припиняється також з підстав, які не є угодами:
1) внаслідок збігу боржника і кредитора в одній особі (ст. 413 ЦК України). Наприклад, кредитор є спадкоємцем боржника і до нього в складі спадкової маси переходять борги спадкодавця;
2) внаслідок неможливості виконання, якщо вона викликана обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (наприклад, річ, що підлягає передачі покупцю, згоряє під час пожежі). Якщо неможливість виконання боржником зобов'язання викликана винними діями кредитора, то кредитор не має права вимагати повернення виконаного ним за зобов'язанням (ст. 416 ЦК України);
3) внаслідок неможливості виконання зобов'язання повністю або частково в результаті видання акта державного органу (ст. 417 ЦК України). При цьому сторони мають право на відшкодування державою завданих збитків. Якщо в подальшому акт державного органу, на підставі якого зобов'язання припинилося, буде визнаний недійсним, зобов'язання відновлюється за умови, що інше не випливає з угоди сторін або суті зобов'язання і виконання не втратило інтерес для кредитора;
4) внаслідок смерті боржника або кредитора в зобов'язанні особистого характеру: якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника або зобов'язання іншим чином нерозривно пов'язано з особистістю боржника; або якщо виконання призначене особисто для кредитора або зобов'язання іншим чином нерозривно пов'язано з особистістю кредитора (ст. 418 ЦК України). Зобов'язання, не пов'язане з особистістю його сторін, в разі смерті кредитора чи боржника не припиняється. Права і обов'язки, що виникли із зобов'язання, переходять до спадкоємців померлого;
5) внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника або кредитора (ст. 419 ЦК України), за винятком випадків, коли законом або іншими правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу (наприклад, за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю , та ін.).