Підземні джерела водопостачання краще ніж поверхно-стние вододжерела так як якість води в них як правило вище і часто вона може вживатися без очищення і обеззаражіванія.Іспользованіе підземних вод для водопостачання можливо тільки в невеликих населених пунктах, так як кількість їх обмежена.
Підземні води накопичуються у водоносних шарах: у порах пухких пес-чаних порід, суглинків, над водонепроникними фунтами (глина, граніт і ін), в тріщинах твердих вапняних порід. Завдяки фільтрує спо-можності грунту і глубжележащих порід вода очищується від каламуті, домішок, бактерій, втрачає запах, колір і тд. Чим глибше залягають, води, тим вони чистіше.
Виділяють 3 види підземних вод:
Грунтові води утворюються за рахунок просочування в грунт атмо-сферних опадів і лежать у самій поверхні. Їх кількість значно збільшується в період сніготанення і рясних дощів. Згодом частина води просочується в глибші шари, а частина випаровується. Тому грунтові води не можуть служити джерелом постійного водопостачання.
Грунтові води. Грунтові води розташовуються в першому поверхневому водоносному шарі нижче якого знаходиться водонепроникний шар. Утворюються грунто-ші води шляхом фільтрації атмосферних опадів через грунт (з грунтових вод). Територія, на якій відбувається фільтрація в ґрунт атмосферних вод, що живлять даний горизонт, називається зоною харчування.
Грунтові води можуть виходити на поверхню в понижених місцях рельєфу з утворенням низхідних (без напору) джерел або ключів.
Кількість ґрунтових вод мінливо, так воно залежить від кількості
Якість ґрунтових вод також може змінюватися. Чим глибше залягають фунтові води тим вони чистіше. Бактеріальний склад залежить від зафязнен- "ності ґрунтів зони харчування. В цілому, через відсутність водонепроникного шару порід на водоносних шаром, фунтові води не захищені від зафязне-ня стоками і покидьками, просочуються зверху з дощовими і талими
При використанні фунтових вод, як правило, необхідно їх обезза-ражіваніе.
Через обмежену кількість грунтові води можуть використовуватися найчастіше тільки в сільській місцевості. Однак, як правило, в населених пунктах фунтові води (особливо залягають на глибині не більше 5-6 мет-рів) непридатні для водопостачання через забруднення.
Міжпластові води перебувають на водоносному горизонті, що залягає між двома водонепроникними пластами і тому добре захищені від забруднення. Нижній шар називається водонепроникним ложем, а верхній - водонепроникною покрівлею. Харчування міжпластові води отримують в міс-тах виходу водоносного шару на поверхню, частіше на великій відстані від місця скупчення води (тому навіть якщо запаси води знаходяться в районі населеного пункту, поповнюються вони чистою водою на великій відстані від населеного пункту з його джерелами зафязненія).
Міжпластові води можуть виходити на поверхню у вигляді висхідних (тобто тих хто має напір) джерел або ключів.
Глибокі міжпластові водоносні шари можуть мати похиле поло-ження і тоді вода в колодязях або свердловинах, що використовують цей шар як вододжерела, має великий напір і може бити фонтаном. Ti-кі глибокі напірні межпластние води називаються артезіанськими, р. свердловини, через які отримують ці води -. артезіанськими свердловинами.
Міжпластові і, особливо, артезіанські води відрізняються, як правил ^, високими органолептичними властивостями (прозорість, відсутність запаху, високе смакове якість) і майже повною відсутністю бактерій.
Постійність якості води артезіанської свердловини визначається поблизу-стю зони харчування (чим далі зона харчування, тим вище і постояннее якост-ство води). Можливо зафязненіе артезіанських вод (через зону харчування) стічними водами промислових підприємств.
З огляду на високу якість артезіанських вод, при їх гігієнічній оцінці на перший план виходить питання про їх кількість.