Тема: психологічний напрям у мовознавстві
Штейнталя. Значення лінгвістичного психологізму.
Лінгвістична концепція Г. Штейнталя
Психологічний напрямок виник як реакція на традиційний логіцизм і формалізм, з одного боку, і натуралізм (біологізм), з іншого боку. Психологічна школа відносила мовознавство до розряду наук психо- логічних і пояснювала явище мови поняттями психології. Найбільш від- ним прихильником психологічного напрямку був послідовник Гум- больдта професор Берлінського університету Герман Штейнталь (1823-1899). Заперечуючи лінгвістичний біологізм Шлейхера і логічний грамматізм Бек- кер, Г. Штейнталь розвинув вчення про мову як діяльність індивіда і отра- жении народної психології.
Найцікавішою роботою Г. Штейнталя, з точки зору ознакомле- ня з сутністю його концепції, є «Граматика, логіка і психологія (їх принципи і їх взаємини)» (1855). Мова визначається їм у цій ра- Боте як «вираження усвідомлених внутрішніх, психічних і духовних движе- ний, станів і відносин за допомогою артикульованих звуків» [9, с. 127].
Мовознавство, по Г. Штейнталь, відноситься до числа психологічних на- ук, оскільки «мова - це духовна діяльність ... подібно до того, як до психо- логії відноситься вчення про мислення і волі, тобто про виникнення думок і по-лівих імпульсів »[там же, с. 129] .Він визначає мовознавство як психологію народів: «... мова є предметом психологічного спостереження не тільки як будь-яка інша діяльність душі - доказ його виникнення, його сутності взагалі, його положення в розвитку і діяльності духу утворює своєрідний і істотний розділ психології. При викладі питань, пов'язаних з мовою і граматикою взагалі і з дійсністю різних мов, ми постійно перебували в межах психології. Ми не виходимо за її межі і при переході до питань відмінності мов ... »[там же, с. 132].
Увага була зосереджена на індивідуальному акті мовлення - акті, на його думку, цілком психічному. Все, що є психічного розвитку поглядів, відбувається всередині окремої психіки за загальними законами ін-
індивідуальної психології. Штейнталь вважав, що «навіть прості звуки, арті- куляціі обумовлюються духовним началом; як такі, вони можуть бути піддані чисто психологічному спостереженню »[там же, с. 129]. Тим са мим Г. Штейнталь підкреслює, що предметом мовознавства є мова як об'єкт психологічного спостереження.
Штейнталь вважає, що основа єдності та індивідуальності мов за- покладена в єдності і своєрідності народного духу. Предметом мовознавства він оголошує мову взагалі, куди він включає мова (говоріння), мовну здатність (здатність говорити), мовної матеріал і який-небудь конкретний мову (окрема мова) як конкретну реалізацію мовної здатності [там же, с. 127].
Основним і визначальним, по Г. Штейнталь, виявляється взаємодії продуктів
віє індивідуальної мови та індивідуального мислення.
Психологічною основою лінгвістичного вчення Г. Штейнталя є- ється асоціативна психологія Йогана Фрідріха Герберта (1776-1841), кото-рий всю діяльність людської свідомості зводить до відносин представ
лений, до механізму психічних асоціацій. Відповідно до цієї теорії утворення уявлень абсолютно механічним чином управляється психічними законами асиміляції (тобто об'єднання і закріплення тож- дественних або близьких уявлень шляхом уподібнення одного явища іншому), апперцепції (определяемости нового сприйняття масою вже маю-щихся в свідомості уявлень, тобто залежність сприйняття від предшест- вующего індивідуального досвіду), асоціації (встановлення різного роду зв'язків між уявленнями за подібністю, суміжності, протиставлення ю).
Виходячи з цих законів, Г. Штейнталь намагався пояснити освіту і розвиток мови і мислення в індивіда. На його думку, ті ж правила викликали походження і розвиток мови в людському суспільстві. При такому психо- логічному і індивідуалістичному підході до мови залишалася без ува- ня його суспільна сутність, і не можна було з'ясувати взаємовідношення ін- індивіда і суспільства.
Вплив робіт Штейнталя можна виявити у Потебні, Пауля, Бодуена де Куртене. Але у них, зважаючи на наявність глибоких історичних та теоретичних положень в галузі мовознавства, психологізм менш відчутний. У подчеркну- тому вигляді «прихильником психологізму був Д. Н. Овсянико-Куликовський. Він все явища мови пояснював як результат психічної діяльності людини »[2, с. 34].
На думку німецького психолога Вільгельма Вундта (1832-1920), мова являє собою вербалізацію невербальної уявної картини і основа- на не тільки на асоціаціях як на мимовільному зв'язуванні слів, але і на апперцепції як на довільному уваги. Основні його роботи, пов'язані з мовою: «Про цілі та шляхи народної психології» (1888), «Психологія наро дов в 10 томах (1-2 томи - Мова)» (1900), «Історія мовознавства і психологія» (1901) , «Елементи психології народів» »(1912).
«Виступаючи проти індивідуалізму, він виключає зі сфери інтересів психології народів все, що має суто індивідуальний характер, - істо
рію, літературу. Об'єктом психології народів повинні бути продукти загально-
го духовного розвитку - мова, міфи, звичаї ... »[3, с. 133].
Вундт розглядає звуковий мову як різновид мови жестів і прагне розкрити первинну сутність слова як звукового жесту і обгрунтувати свою теорію походження мови як результат еволюції Вира жательних рухів [1, с. 353].
Ідеї Вундта знайшли відображення в роботах деяких представників не-
огумбольдтіанства і антропологічної лінгвістики.
Олександр Опанасович Потебня (1835-1891) - перший представник психологізму в російській лінгвістиці. Він, розвиваючи ідею Гумбольдта про те, що розуміння одночасно є і нерозумінням (непорозумінням), представив «нерозуміння» не тільки як обов'язкове відхилення від думки, що йде від сполучається, а як «розуміння по-своєму», як творчу ра- боту слухача: «... кожен розуміє слово по-своєму, але зовнішня форма слова пройнята об'єктивної думкою, незалежної від розуміння окремих осіб» [6, с. 138]. Потебня вважає, що порушення ззовні - лише привід для по- явища своїх думок.
Відзначаючи тісний зв'язок мови з мисленням, він підкреслює, що мишле- ня створюється і отримує своє вираження тільки за допомогою мови і на його ос- нове. Однак, як і Штейнталь, вказує на розбіжність мови з думкою. У роботі «Думка і мова» Потебня намагається простежити механізм об'ектівіро- вання чуттєвих даних індивідуального психічного життя як процесу послідовних форм людського пізнання. У цій роботі він виступає
як послідовник ідей Гумбольдта і розвиває їх з позицій психологізму. Також як і Гумбольдт, він пише, що поезія і проза, мистецтво і наука обре- тануть життя в мові і обумовлені мовою.
Потебня ототожнює мова і висловлювання і розглядає слово лише в мові. «Дійсна життя слова, на його думку, відбувається в мові, по-кільки в дійсності реально нам дана тільки мова. Значення слова реа- лизуется, по Потебне, тільки в мові. Ізольоване слово мертве, що не функцио- нує, що не виявляє ні своїх лексичних, ні тим більше формальних властивостей, тому що їх не має »[1, с. 358].
Особливе місце у вченні Потебні займає поняття внутрішньої форми слова. Розглядаючи це питання, вчений пише: «Внутрішня форма слова є відношення змісту думки до свідомості; вона показує, як представ ляется людині її власна думка. Цим тільки можна пояснити, чому в одному і тому ж мовою може бути багато слів для позначення одного і того ж предмета і, навпаки, одне слово, абсолютно згідно з вимогами мови, може позначати предмети різнорідні »[6, с. 139].
Значення лінгвістичного психологізму
Лінгвістичний психологізм в Європі розвинувся з однієї складової частини вчення В. Гумбольдта, а саме з його індивідуалізму. Адже конкретному ним єдністю володіє лише індивід.
Головна заслуга психологічної концепції мови в тому, що вона поста-
вила питання про співвідношення мови і мислення, мови і думки.
«Головний недолік психологічної концепції - перебільшення ролі уявлень і применшення ролі понять. Психологізм ігнорує спе- ціфіку мови як суспільного явища »[2, с. 35].
Психологізм переміг в боротьбі проти біологізму Шлейхера і логіціз-
ма. Але психологізм визначає мову лише як знаряддя думки і засіб ви-
ражения свідомості. Мова як засіб спілкування і впливу, як знаряддя куль- тури, питання походження та розвитку мови не можуть бути витлумачені представниками лінгвістичного психологізму. Вони під силу тільки язико- знання як своєрідної науки, що вивчає мову як в громадському, так і в індивідуальному аспекті. У лінгвістичному психологізм, яка виникла як від- ріцаніе натуралізму і логіцізма, в подальшому виділяються такі різно видности, які будуть поєднувати психологізм з вивченням інших сторін мови, мовленнєвої діяльності та мислення.
Основними школами лінгвістичного психологізму є етнолін- гвістіка, психологічна соціологія мови, семантичний психологізм, психологічний структуралізм, психологія мови і психолінгвістика. Їх від- відмінності певною мірою спираються на різні психологічні вчення.
2. Ахунзянов Е.М. Загальне мовознавство. - Казань: Изд-во Казанського универ-
тету, 1981. - С. 32-35.
3. Левицький Ю.А. Бороннікова Н.В. Історія лінгвістичних навчань.
4. Березін Ф.М. Російське мовознавство кінця XIX - початку XX століття. - М.,
5. Вундт В. Проблеми психології народів (Витяги) // В.А.Звегінцев.
Історія мовознавства XIX і XX століть в нарисах і витягах. - Ч. 1. -
М. Просвещение, 1964. - С. 170-174.
6. Потебня А.А. Думка і мова // В.А. Звегинцев. Історія мовознавства XIX
- XX століть в нарисах і витягах. - Ч. 1. - М. Просвітництво, 1964,
7. Потебня А.А. Із записок по русской грамматике // В. А. Звегинцев. істо
рія мовознавства XIX - XX століть в нарисах і витягах. - Ч. 1. - М .:
Просвітництво, 1964, 1977. - С. 142-169.
8. Потебня А.А. Психологія поетичного і прозового мислення (Сутність слова, язик як система) // Хрестоматія з історії російського мовознавства. 2-е изд. испр. - М. 1977. - С. 221-236.
9. Штейнталь Г. Граматика, логіка і психологія (їх принципи і їх взаємини) // В.А.Звегінцев. Історія мовознавства XIX і XX ве ков в нарисах і витягах. - Ч. 1. - М. Просвітництво, 1964. - С. 127-
1. Як визначається слово в роботах А. А. Потебні?
2. Які положення теорії В. Гумбольдта ставляться під сумнів у роботах
Питання для підготовки до іспитів
1. Дайте визначення психологічного напряму в мовознавстві.
2. Назвіть імена основних представників психологічного напрямку в мовознавстві.
3. Що є психологічною основою лінгвістичного вчення Германа
4. У чому головна заслуга психологічної концепції мови?
5. У чому головний недолік психологічної концепції?
6. Назвіть основні школи лінгвістичного психологізму.
1. Психологічний напрям у мовознавстві.
2. Герман Штейнталь - представник психологічного напрямку в мовознавстві.
3. Сучасна зарубіжна психолінгвістика про мовної діяльності.
анотація
Передмова
Частина i теорія лінгвістичної науки
Тема: мовознавство в системі наук
Тема: мова як найважливіший засіб спілкування
Тема: мова і свідомість. мова і мислення
Тема: мова і суспільство
Тема: походження мови
Тема: писемність
Тема: взаємодія мов і закономірності їх розвитку
Тема: літературні мови
Тема: класифікація мов
Тема: мова як знакова система
Тема: рівні мови і їх одиниці
Тема: методи лінгвістичного дослідження
Частина ii історія лінгвістичної науки
Тема: мовознавство в стародавньому світі
Тема: мовознавство середніх віків та епохи відродження
Тема: мовознавство xvii-xviii ст.
Тема: порівняльно-історичне мовознавство
Тема: філософія мови в. Гумбольдта
Тема: логічне напрямок в мовознавстві
Тема: психологічний напрям у мовознавстві
Тема: младограмматіческого напрямок в мовознавстві
Тема: критика младограмматизма на початку xx століття
Тема: московська лінгвістична школа
Тема: казанська лінгвістична школа
Тема: лінгвістична теорія Фердинанда ДЕ
Тема: структуралізм в мовознавстві. празька лінгвістична школа
Тема: американський структуралізм. дескриптивна лінгвістика
Тема: копенгагенський структуралізм. глоссематика
Тема: лондонський структуралізм
Тема: радянський і пострадянський мовознавство
Короткий біографічний довідник видатних вчених-лінгвістів
умовні скорочення
| Зміст |