Інформаційна нерівність як культурологічна проблема
Однією з головних закономірностей сучасного етапу розвитку цивілізації є її все більша орієнтація на використання інформаційних ресурсів суспільства і їх найбільш важливої частини - наукових знань. Ця тенденція стає все більш помітною в останні десятиліття, що минає XX століття, а в майбутньому XXI столітті вона, найімовірніше, не тільки збережеться, але і стане домінуючою.
З широкомасштабним використанням інформації та наукових знань як стратегічного ресурсу для подальшої еволюції суспільства, багато вчених пов'язують свої надії на можливість подолання глобальної кризи сучасної цивілізації, а також вирішення багатьох глобальних проблем сучасності, з яких найголовнішою є проблема виживання людства як біологічного виду, проблема збереження розуму на планеті Земля.
Розглянемо спочатку лінгвістичний аспект проблеми. Суть його полягає в тому, що в даний час переважна частина знань в області новітніх досягнень науки, техніки і розвитку технологій представляється і в першу чергу поширюється на досить обмеженій кількості мов передових країн світової спільноти. До цих мов відноситься, в першу чергу, англійську мову, який в останні десятиліття де-факто стає одним з найбільш популярних в світі мов уявлення і розповсюдження науково-технічної інформації.
Потім необхідно відзначити російська, німецька та французької мови, на яких сьогодні представлена значна частина останніх науково-технічних досягнень людства. І, нарешті, необхідно відзначити, що в останні роки XX століття все більшу кількість технологічних нововведень, отриманих в країнах Сходу, представляються на японською та корейською мовами.
Таким чином, проблема інформаційної нерівності є не тільки технократическую проблему, а й проблему культурологічну.
Інакше кажучи, під інформаційною культурою суспільства сьогодні слід розуміти не тільки здібності людей використовувати останні досягнення інформаційної техніки, але і їх готовність сприймати нову науково-технічну інформацію, представлену на мовах передових країн світової спільноти і, в першу чергу, - на англійській і російській мовах .
У зв'язку з цим велику заклопотаність викликає виявляється в останні роки тенденція штучного скорочення російськомовного інформаційного і науково-освітнього простору, яка особливо сильно проявляється в молодих незалежних державах, які раніше були республіками СРСР.
Політичні лідери цих країн повинні віддавати собі звіт в тому, що та політика лінгвістичного сепаратизму, яку вони сьогодні активно проводять, тягне за собою інформаційну ізоляцію цих країн від світового інформаційного науково-технічного простору, витісняє ці країни на узбіччя розвитку світової цивілізації.
Когнітивно-семантичні аспекти проблеми інформаційної нерівності
Когнітивно-семантичний аспект проблеми інформаційної нерівності не є сьогодні настільки очевидним, як лінгвістичний. Однак від цього він не стає менш важливим. Просто цей аспект ще недостатньо вивчений, але вже немає ніякого сумніву в тому, що він активно проявить себе вже в перші десятиліття XXI століття.
Суть проблеми тут полягає в наступному. Для того, щоб адекватно сприймати нову інформацію в області останніх досягнень науки, техніки і високих технологій, освічена людина не тільки повинен добре знати один з перерахованих вище світових мов, а й володіти нею досконало, думати на цій мові, бути здатним будувати на ньому наукові гіпотези і міркування.
Сучасна когнітологія стверджує, що здатність людини до абстрактного логічного мислення (а адже саме це необхідно для багатьох напрямків науково-технічної творчості) істотно залежить від багатства тієї мови, на якому він мислить. Мало того, від цього залежить і процес формування його загального світогляду. Іншими словами, той «образ світу», який формується в нашій свідомості, визначається не тільки рівнем наших знань і ідеологічними установками, але також і тими мовними засобами, за допомогою яких він формується в процесі мислення. Саме тому глибоке вивчення багатого за своїми логічним і виразним можливостям мови (а російська мова є саме таким) - це не тільки важлива умова інтелектуального розвитку суспільства, але також і спосіб формування в даному соціумі адекватних уявлень про глобальну наукову картину світу.
Таким чином, магістральний напрям інтелектуального розвитку сучасного суспільства лежить сьогодні нема на шляху лінгвістичної ізоляції тієї чи іншої країни від навколишнього її світу, а, навпаки, на шляху створення в ній сприятливих умов для вивчення іноземних мов - в першу чергу тих, на яких формуються передові наукові знання.
Нам видається, що в сучасних умовах розвитку суспільства кожна культурна людина повинна в перспективі, досить вільно володіти як мінімум трьома мовами: національним державною мовою своєї країни, російською мовою, на якому представлено сьогодні велика кількість наукових знань і досягнень світової культури, і, нарешті, англійською мовою, на якому сьогодні представлена велика кількість науково-технічної, економічної та іншої інформації.