Підприємці займаються здійсненням нових комбінацій факторів виробництва за допомогою наявних засобів. І. Шумпетер виділяє кілька видів нових комбінацій факторів виробництва:
· Створення нового блага;
· Використання нової технології виробництва;
· Освоєння нового ринку збуту;
· Відкриття нових джерел сировини;
· Використання нової технології виробництва.
- прагнення до нововведення;
- вміння ризикувати;
- віра у власні сили;
- відчуття власної незалежності.
Стимул підприємництва як новаторства полягає в зростанні доходів або в зменшенні витрат в результаті інновації. Новаторська діяльність (безперервно прогресуючи зсередини) сприяє переходу економіки з одного рівноваги в інше. Цей процес Й. Шумпетер назвав економічним розвитком.
За Й. Шумпетером, виробляти - це означає комбінувати наявні в нашому розпорядженні речі і сили, а процес виробництва є процес комбінування продуктивних сил, результатом якого є нові продукти. Поняття здійснення нових комбінацій охоплює наступні п'ять випадків:
1) виготовлення нового, тобто невідомого споживачам, блага
або створення нової якості того чи іншого блага;
2) впровадження нового, тобто в даній галузі промисловості
ще практично невідомого методу (способу) виробництва;
3) освоєння нового ринку збуту, тобто такого ринку, на кото
ром до сих пір дана галузь промисловості цієї країни ще
не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;
4) отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів,
незалежно від того, існував цей джерело перш, або НЕ
брався до уваги, або вважався недоступним, або його
ще тільки належало створити;
5) проведення відповідної реалізації, наприклад, забезпечення монопольного становища (за допомогою створення трестів) або підрив монопольного становища іншого підприємства.
Фактично Й. Шумпетер описує процес функціонування підприємницьких організацій в умовах конкурентного ринкового середовища.
У працях Й. Шумпетера викладені найважливіші проблеми теорії і практики підприємництва, вивчення яких має чимале значення для російського підприємництва. Так, інтерес представляє вчення про сутність підприємців, їх особистісних якостях, мотиви діяльності та ін.
«Підприємцями, - пише Шумпетер, - ми називаємо господарюючих суб'єктів, функцією яких є саме здійснення нових комбінацій і які виступають як його активний елемент». Шумпетер вважає підприємцями не тільки «самостійних» господарюючих суб'єктів ринкової економіки, а й усіх тих, хто реально виконує основну функцію - комбінування факторів виробництва. Підприємцями він вважає і тих, хто не має тривалих зв'язків з індивідуальним підприємством і використовує такі тільки для проведення нових комбінацій.
Підприємець може бути винахідником, але, на думку Шумпетера, це в принципі всього лише випадковість. Функція винахідника і взагалі технічного фахівця не збігається з функцією підприємця.
Й. Шумпетер вважає, що своєрідність поведінки підприємця полягає в двох моментах.
По-перше, бути підприємцем - значить робити не те, що роблять інші;
по-друге, бути підприємцем - значить робити не так, як роблять інші, а це вимагає якісно інших здібностей, ніж здатність просто давати оцінки в рамках звичайного кругообігу.
Й. Шумпетер розробив теорію підприємницького прибутку. Він вважав, що сума прибутку від нововведень в економічному процесі характеризує тільки основу підприємницької прибутку, а загальна сума прибутку буде виявляти динаміку, незалежну тільки від руху підприємницького прибутку.
«Підприємницький прибуток - це частина коштів, що залишається вільною після покриття всіх витрат, вільної насамперед з точки зору підприємця», - писав у своїй книзі «Теорія економічного розвитку» Й. Шумпетер.
Під витратами він розуміє всі витрати підприємця, прямо або побічно пов'язані з виробництвом. У них входять і відповідну винагороду підприємцю за його працю, і рента з можливо належної йому земельної ділянки, і, нарешті, премія за ризик.
На думку Шумпетера, по суті своїй підприємницький прибуток - це результат здійснення нових комбінацій.
Підприємницький прибуток є ядром так званої засновницького прибутку, оскільки, що б не представляла собою остання, в її основі завжди лежить тимчасове перевищення доходу над витратами виробництва у нового підприємства.
Згідно Шумпетеру, з економічної точки зору підприємницьку прибуток не можна ототожнювати із заробітною платою навіть тоді, коли вона цілком дістається робочим.
Слід підкреслити, що без розвитку немає підприємницького прибутку, а без останньої не може бути розвитку підприємництва. Тому прагнення до отримання підприємницької прибутку шляхом нової комбінації факторів виробництва є важливою умовою економічного розвитку.
Початковим капіталом Шумпетер вважає суму грошей, що йде на установа і забезпечення нормального функціонування підприємства. Сукупна вартість всіх придбаних благ, сума всіх виробничих вкладень, словом, грошова сума, з якої починається будь-яке підприємство і яка є початковим капіталом. Початковий капітал являє собою певну кількість купівельної спроможності, що дає підприємцю можливість мати в своєму розпорядженні засоби виробництва. Він ділиться на основний оборотний. Перший витрачається на придбання земельних ділянок, будівель, машин і т.д. другий - на оплату необхідних послуг праці, сировини і т.д. «Величина капіталу - це той критерій, за яким оцінюється діяльність підприємця, це той талант, який він не зариває в землю, а пускає в обіг».
Мотиви підприємця, за Шумпетером, формуються під девізом «Ще більше». Перш за все це мрія і воля заснувати свою приватну імперію і - в більшості випадків, хоча і не завжди, - свою династію. Своя імперія дає підприємцю простір для дій і почуття влади. Шумпетер виділяє наступну групу мотивів: одному потрібна «свобода» і «умови для розвитку особистості»; інший хоче володіти «сферою впливу»; третій рухомий «снобізмом», але не стане цього робити.
Третя група мотивів пов'язана з радістю творчості, яка проявляється і в інших випадках, але тільки в підприємницькій діяльності стає визначальним мотивом поведінки підприємця. Це і просто задоволення від роботи, і радість, яку відчуває людина від «свого творіння». І тут блага здобуваються не заради них самих, тобто втрачається звичайний сенс їх придбання.
Функція підприємництва полягає головним чином в революціонізуванню виробництва шляхом використання винаходів або різноманітних можливостей для випуску нових або старих (але новим способом) товарів, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації виробництва і т.п.
Й. Шумпетер вважав, що для розвитку підприємництва
необхідні два основних фактори:
а) організаційно-господарське новаторство;
б) економічна свобода. Він був противником втручання держави в підприємницьку діяльність, захисником вільного підприємництва