2.1.Проізводственное підприємництво.
Виробниче підприємництво можна назвати ве-дущім видом підприємництва. Тут здійснюється про-ництво продукції, товарів, робіт, надаються послуги, з-здаются певні духовні цінності. В умовах переходу до ринкової економіки ця сфера діяльності піддалася най-більшого негативного впливу, в результаті якого рас-палісь господарські зв'язки, порушилося матеріально-технічного-кое забезпечення, впав збут продукції, різко погіршився фінансовий стан підприємств. Внаслідок цього розвитку виробничого підприємництва в найближчі роки перед-стоїть приділити найбільшу увагу.
До виробничого підприємцям-тельству відносяться інноваційна, науково-технічна діяльність, безпосередньо виробництво товарів і послуг, виробниц-ного їх споживання, а також інформаційна діяльність в цих областях. Будь-який підприємець, який мав намір за-няться виробничою діяльністю, перш за все повинен визначити, які конкретно товари він буде виробляти, які види послуг надавати. Потім підприємець приступає до мар-кетінговой діяльності. Для виявлення потреби в товарі він вступає в контакти з потенційними споживачами, покупате-никами товарів, з оптовими або оптово-роздрібними торговельними організаціями. Формальним завершенням переговорів може бути договір, укладений між підприємцем і бу-дущімі покупцями товару. Такий контракт дозволяє звести до мінімуму підприємницький ризик. В іншому випадку перед-цям починає виробничу діяльність по випус-ку товару, маючи лише усну домовленість. В умовах склавши-шихся ринкових відносин на Заході усна домовленість, як правило, служить надійною гарантією, і в подальшому, при необхідності, може бути оформлена у вигляді контракту, угоди. Значно складніше становище в нашій країні. В умовах лише формуються ринкових відносин надійність усної дого-Ворен дуже невелика, а ризик істотно високий.
Наступний етап виробничого підприємництва -Придбання або оренда (найм) факторів виробництва.
Фактори виробництва. До факторів виробництва належать виробничі фонди, робоча сила і інформація. Вироби, вальних фонди в свою чергу поділяються на основні та оборотні.
Основні виробничі фонди (знаряддя праці) - це: зда-вання і споруди; передавальні пристрої; силові машини і обладнання; робочі машини та обладнання; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; транспортні засоби; инстру-мент і пристосування; виробничий інвентар, інші основні фонди. У складі основних виробничих фондів до будівель відносяться будівлі виробничих цехів, заводоуп-ління, лабораторій та ін.
У число споруд входять огорожі навколо території підприємства, фірми, мости, нафтові свердловини, вугільні раз-рези і ін. До передавальним пристроям відносять силові кабелі, лінії електропередач, різні трубопроводи, переізоляція-води і ін. Силові машини включають різні двигуни, тур біни, парові котли та ін. До робочих машин і обладнання відноситься все технологічне обладнання, а також - махай-ни та обладнання допоміжних цехів. Ці основні фон-ди умовно називаються активною частиною, так як саме на ма-шинах і обладнанні безпосередньо виготовляється продукція. До складу транспортних засобів входить транспорт всіх видів: автомобільний, залізничний, авіаційний, мор-ської, річковий, гужовий і ін. Інструмент і пристосування відно-сят до основних виробничих фондів при наявності двох умов: якщо їх вартість на дату придбання склала бо-леї 100-кратного мінімального розміру місячної оплати праці і якщо термін їх служби - більше одного року.
Оборотні виробничі фонди (предмети праці) склад-ляють: сировина; основні і допоміжні матеріали; паливні та енергетичні ресурси; тара і тарні матеріали; малоцінний і швидкозношуваний інструмент і виробничий ін-інвентарю; запасні частини для ремонтів. Сюди ж відносяться покуп-ні комплектуючі вироби і напівфабрикати, незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення, рас-ходи майбутніх періодів. Сировина - предмети праці, отримані в видобувних галузях промисловості (руда, нафта, вугілля, газ і т.п.) або в сільському господарстві (бавовна, льон, вовна, шкіра і т.п.), які не пройшли промислової переробки. Матеріали - це предмети праці, які пройшли певні етапи переробки і надходять у виробництво для виготовлення готової, закон-ченной продукції. При цьому основні матеріали становлять основу майбутнього готового продукту (метал, дерево, тканину і т.п.), а допоміжні матеріали (барвники, гудзики, фурнітура тощо) доповнюють основні або сприяють процесу виробництва (мастила, обтиральні кінці і т.п.). Інстру-мент і інвентар відносять до оборотних фондів за двома призна-кам: вартості і терміну служби. Якщо інструмент або виробниц-жавного інвентар коштував на дату придбання трохи більше 100-кратного мінімального розміру місячної оплати праці або термін служби його - упродовж як мінімум року, то його відносять до оборот-ним виробничих фондів. Напівфабрикати зазвичай разли-ють покупні й власного виробництва. У будь-якому випадку напівфабрикат - це незакінчена продукція, що підлягає до-розробці до готового продукту в іншому цеху (ділянці) даного підприємства, фірми або на іншому підприємстві. Незавершене виробництво являє собою також незакінчену продук-цію, але, на відміну від напівфабрикату, незавершене виробництво, як правило, знаходиться на робочому місці. Воно не може бути передано для доопрацювання в інший підрозділ підпри-ку і підлягає доопрацюванню в даному цеху (ділянці).
Варто окремо зупинитися на витратах майбутнього періоду. Глав-ве їх призначення - забезпечити підвищені витрати на пер-вих порах освоєння нової продукції. Згодом протягом певного часу ці витрати будуть віднесені на витратиш-ки виробництва.
Далі підприємець набуває всю необхідну йому інформацію про можливості залучення ресурсів: матеріальних, фінансових і трудових, про ринок збуту запланованій до изготовле-нию продукції або послуги і т.д.
Розрахунок потреби у фінансових коштах. Здійснення пред-прінімательской угоди пов'язане з грошовими витратами. Загальну потребу в грошах (ДП) на ведення виробничо-підпри-кої діяльності можна розрахувати за формулою:
Дп = ДР + ДМ + ДС + ДІ + ДУ,
де ДР - грошові кошти, необхідні для оплати на-найманих працівників;
ДМ - грошова оплата вартості придбаних сировини, ма-ріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, енергії;
ДС грошові витрати, пов'язані з придбанням та використанням засобів праці (основних виробничих фон-дів) - будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, устаткування, обчислювальної техніки, інструменту, транспор-тних засобів і ін .;
Ді-грошова оплата купується підприємцем ін-формації;
Ду оплата послуг сторонніх організацій і осіб (будівельник-ні роботи, транспортні послуги та ін.).
Для початку виробничої діяльності підприємцю треба мати необхідний стартовий капітал. Якщо такого капіталу немає, то підприємець звертається в комерційний банк або до іншого власнику вільних грошових коштів за отриманням кредиту. Можна обрати і інший шлях - отримання підприємцям-телем факторів виробництва (приміщень, обладнання, сировини, матеріалів, інформації та ін.) В кредит. Однак в будь-якому випадку підприємець повинен буде повернути кредитору грошову сум-му, отриману в кредит або рівну вартості взятих в кредит факторів виробництва плюс відсотки за користування кредитом.
Грошові субсидії, як правило, на пільгових умовах мо-гут і повинні надавати підприємцю, особливо почи-нающему, державні структури. Однак на практиці ма-лому підприємництву не виділяють навіть тих коштів, що закладені в бюджеті країни на ці цілі.
Непрямими учасниками виробничої підприємцям-тельской діяльності є федеральні і муніципальні фінансові органи, податкова інспекція, податкова поліція. Вони виконують чисто фіскальну функцію, вилучаючи у підприєм-німателя до федерального та місцевого бюджетів податки, обязатель-ні платежі, відрахування, штрафи, мита і т.п.
Результативність виробничої діяльності. Результатом виробничої діяльності підприємця є реа-лізація продукції (робіт, послуг) споживачеві і виручка визна-діленої суми грошей. Різниця між грошовою виручкою і витратами виробництва становить прибуток підприємства.
Розрізняють валову (балансову) і залишкову (чисту) при-бувальщина підприємця. Валовий прибуток являє собою грошову суму, яка залишається у підприємця після опла-ти ним усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції, але до виплати податків. Залишкова (чиста) прибуток визначається вирахуванням з валового прибутку податків, відрахувань, различ-них платежів, штрафів, мита і т.п. і являє собою ко-нечний підсумок діяльності підприємця-виробничника. Загальну фінансову оцінку діяльності такого підприємцями-МАТЬОЛА визначає показник рентабельності, що розраховується як відношення залишкової прибутку до повних витрат вироб-ництва. Так, якщо загальна сума повних витрат виробництва склала 4,0 млн. А чистий прибуток - 0,6 млн. Руб. то рента-бельність буде дорівнює 15%
Найбільш повне уявлення про ефективність конкурують-ного виробничого підприємницького проекту дає со-ответствуй розділ бізнес-плану.
Венчурний бізнес. Торкаючись інноваційного підприємництва, слід згадати і про що отримав в останні роки широ-де розвиток венчурному бізнесі.
В сучасних умовах вУкаіни є всі необхідні передумови для розвитку венчурного підприємництва: наявність відносно розвиненого ринку цінних паперів, все возра-стающую проникнення зарубіжних фірм на український ри-нок інтелектуальної власності. Причому це пронікнове-ня носить не тільки характер прямої експансії, а й форму інвестування у вітчизняні інноваційні проекти. Од-ної з передумов є прихована приватизація державним-ної інтелектуальної власності, коли співробітники государ-ських підприємств і науково-дослідних організацій переходять в малий інноваційний бізнес.
Нарешті, треба відзначити певний інтерес, який про-являють українські підприємці до нововведень, які не тре-бующім значних інвестицій.
Все це свідчить про те, що венчурне підприємець-ство, що знаходиться в нашій країні в початковій стадії формирова-ня, має значні перспективи росту і може зіграти роль каталізатора подальшого розвитку інноваційного бізнесу.