Підпис по-японськи
А й справді, як розписуються японці, ви не замислювалися? Всі прізвища - ієрогліфи, причому часто повторювані, як такого письмового автографа у японця бути не може, як же бути? Ну і японці вирішують цю проблему простим логічним способом - особистою печаткою, яку в спеціальних конторах вирізають вручну. Там же робляться корпоративні друку. Власне, друк собі можна зробити будь-яку і навіть купити в сувенірному магазині - саме так і роблять деякі приїжджі, купуючи за 100 ієн друк, на повному серйозі вважаючи її справжньою. Щоб особиста печатка стала дійсною, її треба зареєструвати в мерії, отримавши до неї посвідчення - пластикову картку. Ну і потім, якщо отримуєш у кур'єра посилку - необов'язково звичайно мітити штампом квитанцію, можна просто поставити закорючку. А все серйозні паперу треба завіряти печаткою. Страхітливий курйоз: іноземці, у яких немає особистої печатки, повинні ставити замість неї відбиток пальця!
Трохи гламурних картинок.
Так-так, особисті печатки - інструмент гламуризації населення. Вони бувають зі стразами, з титану, з червоного дерева і слонової кістки. Звичайнісінька варто пару десятків доларів, далі - до кількох сотень.
А це - подушечки в ретро стилі з фарбою для відбитка
Люди з ім'ям типу Костянтин і Анастасія і з довгими прізвищами зазвичай мають печатку "Костя" або "Настя" :-)) Але все одно це краще, ніж відбиток пальця :)) Ну і ще напевно можна перекрутити, підібравши до складах імені або прізвища ієрогліфи з відповідним звучанням - і тоді вийде як би зовсім японське ПІБ.