6. Клініка захворювання.
7. Диференціальний діагноз.
Серед всіх поразок перикарда запальні забо-левания серцевої сорочки становлять найбільшу питому вагу. Діагноз «перикардит» рідко зустрічається і історії хвороби в якості основного. Проте, уявлення про перикардитах як про казуїстичні раритет абсолютно неправомочні і призводять до позд-нього виявлення цього процесу або помилкової діагностики основного захворювання навіть у тих випадках, коли існують достатні клінічні ознаки для ус-тановленія перикардиту.
Особливо важливо своєчасно встановити заболева-ня перикарда в тих випадках, коли воно протікає з-ліровать або представляє основну загрозу для жит-ні хворого. До числа таких форм відносяться здавлюють-щие перикардити різної етіології, ексудативні перикардити з тампонадою серця, гнійні і пухлинні поразки серцевої сорочки. Однак і не будучи основ-ним проявом того чи іншого системного, кардіального або інфекційного захворювання, перикардит зви-но отримує самостійне значення, змушує вно-сить зміни при виборі раціонального лікування і, головне, набуває велику діагностичну цінність.
Перикардит - це запалення серозної оболонки серця, найбільш часто вісцерального листка, що є найчастіше місцевим проявом якого-небудь загального захворювання (туберкульоз, ревматизм, дифузне захворювання сполучної тканини) або супутнє захворювання міокарда і ендокарда.
1. Вірусна інфекція (грип А, В, Коксакі А і В, ЕСНО)
2. Бактеріальна інфекція (пневмококи, стрептококи, менінгококи, кишкова паличка)
3. Грибкова інфекція.
6. Паразитарні інвазії.
7. Системні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак).
8. Алергічні стану (сироваткова хвороба, алергія на ліки).
9. Захворювання з глибоким порушенням обміну речовин (подагра, хронічна ниркова недостатність з уремією, гіпотиреоз).
10. Інфаркт міокарда.
11. Операції на серці.
12. Травми області серця.
13. Системні захворювання крові (гемобластози, геморагічні діатези).
14. Злоякісні пухлини.
15. Вплив іонізуючої радіації та рентгенівських променів (масивна рентгенотерапія).
Механізми розвитку хвороби неоднорідні і обумовлюючи-ються наступними факторами:
1) безпосереднім токсичним впливом на перикард, наприклад при метаболічному або променевому ураженні;
2) гематогенним або лімфогенним поширенням інфекції;
3) безпосереднім впливом патологічного процесу на перикард (наприклад, проростання пухлини легені або середостіння, поширеною-ня гнійного процесу з плеври чи прорив в порожнину перикарда абсцесу легені, вплив субепікардіальному некрозу міокарда на перикард при гострому інфаркті міокарда);
4) алергічних механізмом (по типу аутоагресії - «антитільний» або імунокомплексний механізм пошкодження перикарда, імунне вос-смаленим за механізмом гіперчутливості сповільненого типу) - перикардити при алергічних і системних захворюваннях сполучної тка-ні, перикардити з невідомою етіологією (так звані ідіопатичні , хоча роль вірусної інфекції в даному випадку не заперечується).
Основні механізми патогенезу перикардиту представлені на схемі:
"Оголення" антигенів перикарда
Імунна реакція за типом ГНТ Імунна реакція за типом ГЗТ
(Освіта антіперікардіальних антитіл, (проліферація Т-лімфоцитів, бластних трансформація,
циркулюючих і фіксованих імунних посилення синтезу ДНК, РНК)
Імунне та неімунного запалення перикарда
Клінічні прояви хвороби.
Таким чином, існує два основних шляхи пошкодження перикарда - безпосередній вплив патогенного агента і розвиток імунного запалення.
Етіологічна класифікація хвороб перикарда
I. Запальні захворювання серцевої сорочки (перикардити)
А. Перикардити, що викликаються дією на організм інфекційного збудника.
1. Бактеріальні перикардити: а) «неспецифічні» - кокова і інші мікробні, при пораненнях і травмах; б) специфиче-ські при інфекційних захворюваннях (черевнотифозний, дізент-рійное, холерний, бруцеллезний, сібіреязвенний, чемний, туляремійний, возвратнотіфозний, сифілітичний і т. д.).
2. Туберкульозний перикардит.
3. Ревматичний перикардит.
4. Вірусні та риккетсіозних перикардити (при грипі, заболе-ваниях, викликаних вірусом Коксакі, при інфекційному мононуклеозі та ін.).
5. Перикардити, викликані найпростішими (амебний, малярій-ний).
6. Грибкові перикардити (актиномікоз, кандидоз та ін.).
7. «Ідіопатичні» перикардити (випадки, з неутонченной етіологією).
Б. Асептичні перикардити.
1. Алергічні перикардити.
2. Перикардити при колагенозах: на грунті системного червоного вовчака; ревматоїдний; при системній склеродермії.
3. Перикардити, що викликаються безпосереднім пошкодженням: травматичний, епістенокардіческій.
4. Аутоімунні (альтерогенние) перикардити: постінфаркт-ний, посткоміссуротомний, постперікардотомний, посттравматі-ний.
5. Перикардити при захворюваннях крові і геморагічних діатезах.
6. Перикардити при злоякісних пухлинах.
7. Перикардити при хворобах з глибокими обмінними порушен-нями (уремічний, подагричний).
8. Рідкісні форми (при променевої хвороби і місцевому опроміненні; при лікуванні АКТГ і стероїдними гормонами).
II. Накопичення в навколосерцевої сумці вмісту не запального походження при гемодинамічних порушеннях і загальних набряках, кровотечі, свищах, розривах і медичних ма-ніпуляціях (гідро-, гемо-, пневмо-, хілоперікард).
III. Поранення і чужорідні тіла перикарда.
IV. Пухлини перикарда: а) злоякісні (раки, саркоми): первинні пухлини серцевої сорочки, пухлини серця, метастатичні пухлини, б) доброякісні (ангіоми, фіброми, ліпоми, тератоми)
V. Пороки розвитку навколосерцевої сумки. Дивертикули і целомічні кісти перикарда.
VI. паразитарні захворювання серцевої сорочки.
1. Сухий або фібринозний.
2. Випотной або ексудативний (серофібрінозним і геморагічний):
а) з тампонадою серця;
б) без тампонади серця.
3. Гнійний і гнильний.
Б. Хронічні форми.
б) з функціональними порушеннями серцевої діяльності;
в) з відкладенням вапна, панцирні серце;
г) з екстраперікардіальнимі зрощення;
д) констриктивний перикардит: началь-ва стадія (форма), виражена стадія (форма), дистрофічна стадія.