Виховання як суспільно-історичний процес і предмет педагогіки
ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ
У науці треба повторювати уроки, щоб добре пам'ятати їх; в моралі треба добре пам'ятати помилки, щоб не повторювати їх.
Слово «теорія» походить від грецького «досліджую». Застосуй-кові до педагогіки досліджувані величини повинні дати представ-ня про цінності, цілі, принципи, зміст виховання і навчання, про критерії їх оцінки. Ці параметри визначають струк-туру педагогічній теорії.
Перш ніж розглядати виховання як предмет педагогіки, цікаво познайомитися з різними поглядами на це по-нятие. У підручнику Н.І. Болдирєва «Методика виховної робо-ти в школі», за яким займалося не одне покоління радянських студентів, дається таке визначення: «Виховання - це цільових перевірок спрямована і взаємопов'язана діяльність вихователів і вос-пітанніков, їх відносини в процесі цієї діяльності, способству-нього формування і розвитку особистості та колективів ». З пози-цій діяльності дає визначення і вийшов з друку в 1985 році «Короткий психологічний словник». Правда, його визначення дано з помітним «присмаком» ідеології: «Виховання - це діяльність з передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, діалектико-матеріалістичного світогляду, високої моралі, глибокої ідейності, громадської активності, творчого ставлення-ня до дійсності, високої культури праці і поведінки ».
Л.Н. Толстой, чимало вніс в- формування вітчизняної педагогіки, визначав виховання як вплив: «Виховання є вплив на серце тих, кого ми виховуємо. Воспітаніе172
є вплив однієї людини на іншу з метою змусити вос-пітиваемих засвоїти відомі моральні звички ».
Про те, що вос'пітаніе - це мистецтво вдосконалення людської душі, писав Іммануїл Кант: «У вихованні криється ве-лікая таємниця удосконалення людської природи».
Є і ще одна точка зору, висловлена Г. Нойцер в навчально-ке «Педагогіка», що вийшов під редакцією Ю.К. Бабанського в 1984 році: «Виховання - це засвоєння суспільно значущих социаль-ного досвіду».
Виховання - процес загальний. Все життєвий простір, в якому розвивається, формується і реалізує своє природне на-значення людина, пронизане вихованням.
Виховання - процес об'єктивний. Воно не залежить від міри його визнання, від термінологічних суперечок і кон'юнктурних мета-ний. Це реальність людського буття.
Ще Аристотель в IV столітті до н.е. стверджував: «Навряд чи хтось ні-будь буде сумніватися в тому, що законодавець повинен поставитися з винятковою увагою до виховання молоді. Так як держава в його цілому має на увазі одну кінцеву мету, то ясно, що для всіх потрібно єдине і однакове виховання, і турбота про це вихованні повинна бути загальним, а не приватною справою. долж-