Гіпергідроз. Стан надмірного потовиділення через порушен-ня функції потових залоз.
Спонтанний гіпергідроз виникає раптово і зумовлений пси-Хогеном факторами.
Фармакологічний гіпергідроз викликається прийомом лікарських-них препаратів, що впливають переважно на парасімпа-тичний відділ вегетативної нервової системи.
За походженням виділяють первинний (ідіопатичний) і вто-ковий гіпергідроз.
Для первинного гіпергідрозу характерна підвищена потоотде-ня в денний час і нормальне - в нічний. На зміну температури навколишнього середовища при цьому відбуваються адекватні реакції.
Інтенсивність по-тоотделенія в більшості випадків пов'язана зі спадковістю: аутосомно-домінантне з неповною пенетрантностью.
Виділяють перманентну і реміттірующей форми первинного гіпергідрозу. Перманентна форма властива дітям у віці до 10 років, локалізується в області долонь і / або стоп, ремісії від-сутствуют; ремиттирующая форма проявляється у віці 10-20 років, локалізується в області долонь, підошов, пахвових западин,
відзначаються реміссіі.Вторічний гіпергідроз зустрічається при багатьох захворюваннях.
Шкірні хвороби, що супроводжуються гіпергідрозом. Генерализуется-ний гіпергідроз відзначається при лімфомах, еритродермія, лепрі; обмежений - при оперізуючий лишай; акрогідроз - при дізгідрозе долонь і підошов, дізгідротіческой екземі, міко-зе стоп. Обмежений гіпергідроз спостерігається при синьому Губча-те невуси і локалізованому екрінном гіпергідроз, характери-зує пріступообразним потовиділенням па обмеженій ділянці шкіри. Досить значна група спадкових за-болевания, об'єднана наявністю дифузного або вогнищевого ги-перкератоза долонь і підошов, протікає з надмірної пітливості-стю цих областей шкірного покриву. Природжений дискератоз (син-дром Цинссера-Коула-Еігмена), що виявляється поєднанням сіро-коричневої пігментації шкіри з дрібними ділянками гіпопігментапіі, гіперкератозу, а також атрофією нігтів, волосся, лейко-Плака, панцітопеііей, супроводжується гіпергідрозом долонь і підошов. Червона зернистість носа (наявність дрібних червоних па-пул на кінчику носа на тлі його гіперемії, зрідка на шкірі під-борідка, губ) характеризується вираженою пітливістю в тих же ділянках. Пахідермоперіостоз (огрубіння і потовщення шкіри за-тілько, волосистої частини голови, верхньої половини обличчя з образо-ням складок, який поєднується з явищами остеоартропатіі) також супроводжується гіпергідрозом долонь і підошов. Долонно-підошовний гіпергідроз супроводжує і таким спадкових захворювань шкіри, як бульозний епідермоліз, вроджена пахіоніхія і ін.
Захворювання нервової системи, що супроводжуються гіпергідрозом. Гіпергідроз при захворюваннях нервової системи може бути гені-ралізованного або локальним. Генералізований гіпергідроз зустрічається при неврастенії, вегетосудинної дистонії, істерії, травмах центральної нервової системи, енцефалітах, паркінсоніз-ме, сіріпгоміеліі. Локалізований і односторонній гіпергідроз частіше буває при церебральних порушеннях потовиділення (ін-фаркт мозку та ін.). При церебральних порушеннях відсутня тер-морегуляціонное і психогенне потовиділення, однак збережено спонтанне і фармакологічно викликане. Локалізований ги-пергідроз може бути також пов'язаний з пошкодженням спинного моз-га при моно- або поліневропатіях, з наявністю шийного ребра. Ви-вираз акрогідроз (обмежений гіпергідроз кінцівок) спостерігається вулиць, страдаюшіх алкоголізмом, неврозами.
Ендокринні порушення, що супроводжуються гіпергідрозом. У хворих на цукровий діабет нерідко відзначається патологічний харчове потовиділення. Генералізований гіпергідроз має ме-сто при тиреотоксикозі, акромегалії, ожирінні.
Онкологічні захворювання і гіпергідроз. Генералізований ги-пергідроз частіше буває у хворих на рак легень і бронхів, метаста-зами різних пухлин в середостіння, феохромоцитомою.
Серцево-судинні захворювання і гіпергідроз. Гіпертонічна хвороба, ревматизм можуть супроводжуватися генералізованим ги-пергідрозом. Для тромбофлебіту характерно посилення потоотде-лення по ходу підшкірних судин, що отримало назву венозно-го гіпергідрозу.
Ураження нирок і гіпергідроз. Генералізований гіпергідроз нерідко спостерігається при хронічному нефриті, уремії, екламп-сі. У деяких випадках при цьому відзначається обмежений аксилярний гіпергідроз, що супроводжується різким неприємним запахом.
Поряд з кількісними порушеннями потовиділення мають місце його якісні зміни (складу і кольору). Неприємний запах поту (бромідроз) або смердючий (осмідроз), що зустрічається частіше у молодих чоловіків, пов'язаний з присутністю в складі поту НЕ-яких амінокислот (тирозин, лейцин), жирних кислот, продук-тов розкладання поту бактеріями.
У молодих дівчат зміна запаху поту може бути також пов'язане з порушенням менструального-го циклу. Виділення поту з різким неприємним запахом відзначає-ся у хворих деякими хронічними захворюваннями (уремія, хронічний нефрит та ін.).
До рідкісної патології відноситься кривавий піт (гемагідроз). Кро-вавий піт утворюється в результаті примешивания крові шляхом діапедезу еритроцитів з капілярів, що оточують потові залози. Підвищення проникності судинних стінок може бути викликано діенцефальним порушеннями, розвиненими під впливом інфекції, фізичних, психічних травм і ін. Кривавий піт частіше проступає на обличчі, виділяючись краплями на різних його ділянках (лоб, ніс), а також на інших ділянках тіла (передпліччя, ноги, нігті-ші фаланги). Порушень шкірного покриву в цих місцях немає. Кро-вавий піт виділяється нападоподібно, може посилюватися при пси-хоемоціональном напрузі (наприклад, під час релігійного екстазу) і тривати від декількох хвилин до декількох годин. За 3-4 дні до появи кривавого поту відзначається печіння шкіри.
Вибір методу лікування залежить від проведеного діагностично-го обстеження з метою виявлення чинників, що впливають на воз-нення і протягом вторинного гіпергідрозу (шкірні, ендо- Крін, нервові, інфекційні, серцево-судинні та інші захворювання).
Раціональна терапія відповідного захворювання при вто-ковий гіпергідроз в поєднанні з місцевим лікуванням призводить до його вирішення або ослаблення.
Медикаментозне лікування первинного гіпергідрозу включає в себе загальну і місцеву терапію.
Загальне лікування проводять найчастіше при генералізованому гіпер-Гидрозит або різко вираженому локалізованому.
Місцеве медикаментозне лікування проводять переважно при локалізованому гіпергідрозі. Засоби для місцевого лікування ділять на дезодоранти і антиперспіранти. Дезодоранти гальмують розкласти-ня поту і маскують його запах за рахунок спеціально підібраних пар-фюмерних добавок. Антиперспіранти частково пригнічують потоот-поділ за рахунок коагуляції ефекту або відкладення нерозч-рімих з'єднань на стінках потових проток і їх звуження. Останнім часом до дезодорантам додають речовини (переважно-ного окис алюмінію), що забезпечують антіперспірантних дей-ствие. Дезодоранти виробляє парфумерна промисловість, через великої групи парфумерних добавок, антимікробних компо-нентов і допоміжних речовин в деяких випадках розвиваються дерматити у осіб, схильних до алергії.
У дерматологічній практиці для лікування гіпергідрозу викорис-товують переважно антиперспіранти, до яких відносяться формальдегід, солі алюмінію, цинку, свинцю, вісмуту, хрому, етиловий спирт, саліцилова кислота та ін. Найбільш ефективні для місцево-го лікування гіпергідрозу препарати, що містять формальдегід . Як і следний слабо проникає через шкіру, його можна застосовувати зовнішньо в різних лікарських формах (розчини, присипки, мазі, гелі), не надаючи токсичної дії на організм.
Формалін - розчин, що містить близько 33% формальдегіду. Застосовують по 1 чайній ложці на 2 склянки води для обмивання стоп. Можна використовувати формалін у вигляді 1% спиртового розчинів-ра для обтирання ніг, а також в поєднанні з іншими лікарськими-ми речовинами для обтирання шкіри стоп (формаліну 30,0; уротро-Піна 1,0; алюмінієвих квасцов 0,5; спирту винного 96% - 90,0). Ефективний розчин (борної кислоти 2,0; оцтової кислоти 2,0; гліцерину 10,0; формаліну 10,0; спирту винного 96% - 35,0), ко-торий можна використовувати як для обтирання шкіри стоп, так і для змочування шкарпеток і носіння їх 6-7 ч щодня протягом 4 днів (метод Я.П. Салтанова).
Формідрон - рідина, що містить 10 частин розчину фор-мальдегіда, 39,5 частини 95% етилового спирту, 50 частин води, 0,5 частини одеколону. За допомогою ватного тампона, змоченого препа-ратом, протирають шкіру стоп протягом 6 днів, роблячи перерви на кожен 7-й день лікування (2-4 курси).
Параформбетонітовая присипка складається з 95% кальцієвої форми бетоніта і 5% параформа (полімерної форми формальде-гіда). Методика застосування; після миття ніг в теплій воді в шкіру між пальцями і в області підошви щодня протягом 3-5 днів вранці втирають присипку.
Мазь формалінова містить кислоти борної 5,0; кислоти сали-циловую 2,0; формаліну 15,0; полиетиленоксиду 62,6; аромати 1,5.
Формагель - новий препарат тривалої дії у вигляді гелю, що містить 3,7% формальдегіду. В якості основи використана метилцелюлоза, що перешкоджає випаровуванню основного активного компонента формальдегіду. Гель надає специфічне гальм-зящее вплив на функцію потових залоз за рахунок коагулюючої дії па апикальную частина клітин. Одноразове нанесення пре-Параті призводить до стійкого (1-3 педелі) зниження потовиділення і не супроводжується суттєвими побічними явищами і ускладненнями, Методика застосування: на ділянки шкіри з підвищеними-шенной пітливістю (шкіра долонь, підошов, міжпальцевих про- проміжки, пахвових западин) після миття теплою водою з ми-лом і витирання рушником наносять тонким шаром Формагель. Після нанесення препарат швидко засихає, утворюючи тонку бесц-ветную плівку. Через 30-40 хв плівку змивають водою і шкіру тща-кові висушують. Виражений ефект від однієї процедури від-Відзначається напротязі 10-12 днів. При сильній пітливості процедуру роблять 2-3 дні поспіль. Якщо препарат використовувати тривалий час, мо-же розвинутися сухість шкіри. Препарат не призначають при воспали-них захворюваннях шкіри і відразу ж після видалення волосся в під-м'язових западинах.
З успіхом застосовують для місцевого лікування гіпергідрозу і дру-Гії засоби. Для припудривания ділянок шкіри з підвищеною піт-ливість використовують присипки - кислоти саліцилової 2,0, таль-ка 45,0, окису цинку 10,0; алюмінієвих квасцов 1,0, кислоти сали-циловую 0,6, тальку 28,4; уротропіну 5,0, тальку 10,0.
Для обтирання шкіри рекомендують розчини - таніну 15,0, води дистильованої 285,0; сульфату цинку 10,0, спирту вин-ного 70% - 90,0. Крім того, для обтирання використовують 2% сали-циловую спирт, розчин кухонної солі (1 чайна ложка на ста-кан води), туалетний оцет (1 частина звичайного оцту на 4 води), сік лимона, настій листя м'яти (1 столова ложка на 1 склянку окропу).
Широке застосування знайшли ванни для ніг з відваром або на-стоем ромашки (6 столових ложок на 2 л води, настоювати 1 год або кип'ятити 10 хвилин, тримати ноги в гарячому розчині до охолодження); відваром дубової кори (50-100 г на 1 л води, використовуючи 1 л настою на відро води); сумішшю відвару дубової кори - 3 частини і тирлич - 1 частина (50 мл суміші на 3 л води); настоєм шавлії і кропиви (100 частин суміші взятих порівну рослин на 5 л води, настоювати 30 хв); зі зборами - листя горобини, полину і календули в рав-них частинах (1 столову ложку суміші заварити окропом, настояти 10 хв, на 1 л води 1 чайна ложка настою); зі слабким розчином калію перманганату. Тривалість ванни - 15-20 хв, після чого рекомендують засипати в шкарпетки тальк, галун або борну киць-лоту.
У літературі є повідомлення про новий метод лікування ладонного і пахвового гіпергідрозу. під шкіру вводять ботуліновий ток-син А, який є сильним блокатором холинергических симпа-тичних волокон, що іннервують потові залози. При долонно гіпергідроз після попередньої регіональної блокади лікті-вого і медіального нервів вводять під шкіру по 2 ОД ботулінового токсину А, всього 50 ін'єкцій в кожну долоню. Хороший клі-ний результат зберігається протягом 8-12 місяців. При під-м'язовому гіпергідроз вводять 400 ОД ботулінового токсину А в шкіру пахвовій області. Через тиждень відзначається зниження інтенсивності потовиділення на 4-9% від вихідної.
З фізіотерапевтичних методів для лікування гіпергідрозу по-казани наступні: промені Букки, УВЧ-індуктотермія шийних сім-патической вузлів, електрофорез з холинолитическими засобами на комірцеву область, нижнегрудного і поперекові відділи по-звоночніка, курси водолікування. Ефективним методом лікування вважається місцева гальванізація. Процедури проводять 3-6 разів на тиждень, тривалість - до 30 хв.