Визначальною, невід'ємною рисою пато-логічної, або болючою, ревнощів є аномальна переконаність в тому, що подружній партнер невірний. Стан називається патології-ного, тому що ця переконаність, яка мо-же бути пов'язана з брудом або зі сверхценной ідеєю, не має під собою достатніх підстав і не піддається розумним доводам. Патологічес-кая ревнощі була розглянута в роботах 8'ер- Ьегё (1961) і Мі11еп, Мааск (1985).
Подібна переконаність часто супроводжує-ся сильними емоціями і характерним поведе-ням, але самі по собі вони не становлять сущнос-ти патологічної ревнощів. Чоловік, що застав свою дружину в ліжку з коханцем, може ощу-тить крайню ревнощі і, втративши контроль над собою, накоїти лиха, проте в цьому випадку не слід говорити про патологічних ревнощів. Даний термін повинен вживатися тільки тоді, коли ревнощі базується на хворобливих уявленнях, необгрунтованих «доказательс-твах» і міркуваннях.
Частота випадків патологічної ревнощів серед населення в цілому невідома. Але це з-стояння не так уже й рідко зустрічається в псіхіат-рической практиці, і більшість практикую-щих клініцистів спостерігають одного-двох таких хворих в рік. Цим пацієнтам слід уде-лять особливу увагу не тільки тому, що вони заподіюють страждання своїм дружинам і сім'ям, а й тому, що вони можуть бути надзвичайно небезпечними.
Всі дані свідчать про те, що пато-логічна ревнощі частіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок *. У трьох з вищезгаданих робіт співвідношення між чоловіками і жінками було таке: 3,76: 1 (8ЬерЬегс1), 1,46: 1 (Ьап§ГеИ1), 2,05: 1 (УаіЬкопеп).
Як зазначалося вище, головна характерна риса патологічної ревнощів - аномальна переконаність в невірності партнера. Це може супроводжуватися іншими патологічними переконаннями, наприклад, хворий може вірити, що дружина замишляє щось проти нього, пи-тается отруїти, позбавити статевих здібностей або заразити венеричною хворобою.
Настрій патологічно ревнивого біль-ного може варіювати в залежності від основ-ного розладу, але найчастіше це суміш стра-дання, тривоги, дратівливості і гніву.
Як правило, характерна поведінка боляче-го. Зазвичай він веде наполегливі і напружені пошуки доказів невірності партнера, на-приклад шляхом скрупульозного вивчення Дневні-ков і листування, ретельного огляду ліжко-ного і нижньої білизни в пошуках слідів статевих виділень. Хворий може шпигувати за супру-гой або найняти для стеження приватного детектива. Характерно те, що такий ревнивець безперестанку піддає партнера «перехресний допит», що може призводити до диким сварок і викликати напади люті у хворого. Іноді партнер, дійшовши до повного відчаю і знемоги, в кінці кінців вимушено робить помилкове при-знання. Якщо це відбувається, ревнощі радше ще більше розпалюється, ніж загасає.
Цікаво, що ревнивець часто не має ні найменшого уявлення про те, хто міг би бути передбачуваним коханцем або що це за особистість. Більш того, хворий нерідко хаті-гает вжиття заходів, які забезпечили б по-лучение неспростовних доказів винен-ності або невинності об'єкта ревнощів.
Поведінка хворого з патологічною рев-ністю може бути разюче аномальним. Процвітаючий бізнесмен, представник когось мерційних кіл Лондона, носив при собі в пор-тфеле поряд з фінансовими документами також мачете, готуючись пустити його в хід проти всяко-го коханця його дружини, якого йому вдасться вистежити. Тесляр вмонтував у свій дім складну систему дзеркал, щоб мати можливість наб-люду за своєю дружиною з іншої кімнати. Тре-тий пацієнт, сидячи за кермом, уникав останавлі-тися поруч з іншою машиною перед світлофором, побоюючись, що за час очікування зеленого сигналу його дружина, яка розташувалася на пасажирському сидінні, потайки призначить суду-ня водієві сусіднього автомобіля.
У процесі досліджень, описаних раніше, було виявлено, що патологічна ревнощі виникає при цілому ряді первинних расст-
ройств, частота яких варіює в завісімос-ти від досліджуваної популяції і використовуваних ді-агностичний критеріїв. Так, параноїдна ши-зофренія (параноя або парафренія) спостерігалася у 17-44% хворих з патологічною ревнощами, депресивний розлад - у 3 16%, невроз і розлад особистості - у 38- 57%, алкоголізм - у 5-7%, органічні расст-ройства - у 6-20%. Серед первинних органічних причин представлені і екзоген-ні - пов'язані з вживанням таких ве-вин, як амфетамін або кокаїн, але частіше - широкий спектр мозкових розладів, включа-ющий інфекції, новоутворення, метаболіт-етичні та ендокринні розлади і дегенеріі-тивні стану.
Слід підкреслити роль особливостей лич-ності в генезі патологічних ревнощів. Часто виявляється, що хворий відчуває всепогло-щающую почуття власної неповноцінності; відзначається невідповідність між його амбіціями і реальними досягненнями.
Прогноз залежить від ряду факторів, у тому чис-ле від природи основного психічного расст-ройства і від преморбидной особистості хворого. Статистичних даних про прогнози трохи. Ьап§ГеИ1 обстежив 27 своїх пацієнтів через 17 років і виявив, що більше половини з них все ще страждають від постійно випробовується, або періодично виникає ревнощів. Це підтверджує загальне клінічне спостереження про погане, як правило, прогнозі.
Хоча прямі статистичні дані відноси-кові ризику насильства при патологічної рев-ності відсутні, немає сумнівів в тому, що небез-ність може бути надзвичайно велика. Мо \ уа1 (1966) провів обстеження хворих з гоміці- домашнього, що знаходяться в Бродмурской хворих-це протягом кількох років, і виявив патолого-ня ревнощі у 12% чоловіків і 15% жінок. У групі у ЗЬерЬегй, що включала 81 пацієнта з патологічної ревнощами, троє проявляли гомі- цідальние тенденції. На додаток до цього, біс-спірно, значна небезпека нанесення подоб-ними хворими тілесних ушкоджень. У групі у МіІеп і Мааск (1985) лише деякі з 138 пацієнтів були притягнуті до кримінальної відпові-ності, проте приблизно кожен четвертий уг-народжував вбивством або каліцтвом своєму партнеру, а 56% чоловіків і 43% жінок виявляли агрессив-ність або висловлювали погрози по відношенню до передбачуваних суперників.
Оцінка стану хворого
Оцінка стану хворого з патологічною ревнощами повинна бути ретельною і всесто-ронней. Надзвичайно важливо отримати як мож-но повніше уявлення про його псіхічес-ком стані; тому слід спочатку зустрітися наодинці з дружиною пацієнта, а потім вже з ним самим. Інформація про болючі уявленнях і вчинках хворого, повідомляє-травня його дружиною, нерідко набагато більш подроб-на, ніж відомості, яких можна добитися не-посередньо від нього.
Лікар повинен спробувати тактовно з'ясувати, наскільки твердо хворий переконаний в невірності партнера, яке велике його обурення і не за-Мишляев він здійснити акт відплати. Які чинники провокують його на вибухи Негодова-ня, звинувачення і спроби влаштувати «перехрещення-ний допит»? Як реагує партнер на подоб-ні спалаху? Як хворий, в свою чергу, реагує на поведінку партнера? Докладали чи будь-які насильницькі дії? Якщо так, то в якій формі? Чи були нанесені будь-які серйозні пошкодження?
На додаток до цього лікар повинен провести збір детального анамнезу подружньої і сексу-альної життя обох партнерів.
Важливо також діагностувати основне пси-хіческім розлад, оскільки це матиме значення для лікування.
Лікування патологічної ревнощів часто свя-зано з певними труднощами, оскільки такий пацієнт може вважати, що лікування йому нав'язали, і не проявляти особливого бажання соб-люду лікарські приписи. Першостепу-ве значення має адекватне лікування будь-якого основного розлади, такого як шизофренія або афективний психоз. У випадках, коли ос-новних діагноз сумнівний, сприятливе віз-дію можуть надати фенотіазини, зокрема, т-ти хлорпромазин і т.п.
Психотерапія може бути показана хворим з невротичними або особистісними расстройс-твами. При цьому зазвичай ставиться мета зняти на-напруга, дозволивши хворому (а також його су-Пругов) відкрито висловити і обговорити свої почуття. Пропонувалися також поведінкові ме-Тодика (Со'Ь, Магкз 1979). При їх використан-ванні, зокрема, спонукають партнера виробок-тать поведінку, що сприяє ослабленню ревнощів, наприклад шляхом контрагрессіі або за рахунок відмови від суперечок, в залежності від конкретних-ного випадку.
Якщо амбулаторне лікування не дає результа-тов або якщо ризик насильства великий, може виник-нути необхідність госпіталізації. Нерідко, однак, трапляється, що в стаціонарі у хворого як ніби настає поліпшення, але відразу після виписки починається рецидив.
Коли лікар вважає, що з боку хворого можуть послідувати насильницькі дії, він зобов'язаний попередити про це дружину пацієнта. У деяких випадках з метою безпеки при-ходиться рекомендувати роздільне проживання сімейної пари. Як сказано в старій аксіомі, найкраще лікування патологічної ревнощів