Патогенез уремії, найголовнішого ускладнення ГЛНФ, зводиться до накопичення в орг-ме продуктів порушеного обміну (азотисті шлаки) і до отруєння орг-ма в зв'язку з нед-ма нирок. Нед-ть нирок і розвивається при цьому уремія можуть набл-ся в будь-якій фазі розвитку ГЛНФ. Нирки припиняють функціонувати; відзначаються білкові гранули в клубочках; на першому плані позаниркових зміни - виділення через шкіру --- шкіра виділяє сечовину (запах); нирки не виробляють ф-цію виділення взагалі. Шкіра сіро-землистої забарвлення в рез-ті накопичення урохрома; іноді шкіра на обличчі як би припудрена білуватим порошком (хлориди, кристали сечовини і сечової к-ти), що пов'язано з гіперсекрецією потових залоз; нерідко на шкірі набл-ся висип і крововиливу як вираз геморагічного діатезу. Відзначаються уремічний ларингіт, Ю трахеїт, пневмонія, котор перші мають фібринозно-некротичний або фібринозно-геморагічний хар-ер. Особливо хар-ен уремічний набряк легенів; часто - фарингіт, гастрит, ентероколіт катарального, фібринозного або фібринозно-геморагічного хар-ра; в печінці - жирова дистрофія. Дуже часто обнаруж-ся серозний, серозно-фібринозний або фібринозний перикардит, уремічний міокардит, рідше - ендокардит. Можливий розвиток уремічного плевриту і перитоніту. Головний мозок при уремії блідий і набряклий, іноді поява ся осередки розм'якшення і крововиливи. Селезінка збільшена, нагадує септичну. Уремія розвивається при ОПН, ХНН, при еклампсії (еклампсіческая уремія), при хлорогідропеніі (хлорогідропеніческая уремія).