«Спільнота двох людей з однаковими інтересами», - кажуть одні. «Послані зверху спільне життя», - кажуть інші. Для одного партнерство - це притулок для всього інтимного і особистого. Для кого-то другого - це необхідна умова для створення і су-ществованія сім'ї. Один бачить у партнерстві, якщо тільки воно до чогось зобов'язує, щось жахливе; для дру-гого партнерство - мета і сенс життя.
Ставлення до партнерства тієї чи іншої людини - це не справа смаку, не примха; це відношення перш за все залежить від того образу людини, який має значимість для людей певної епохи і визначено-ного суспільства.
Кожна людина поряд з базовими здібностями володіє здатністю до спілкування. Перший крок до «однієї-єдиної» формі партнерства - це рі-ня і бажання жити разом з іншою людиною. Перш за все необхідно самому прийняти це рішення і як можна краще пізнати характер свого майбутнього партнера.
Я. Здатність вступити в партнерство і зберегти його, здатність любити і вести себе так, щоб бути люби-мим, розвивається протягом життя окремого чоло-століття як наслідок своєрідності його здібностей і при-придбаного ним досвіду міжособистісних відносин. Цей досвід і його здатності вчать його, чого він може очікувати від партнерства, скільки довіри він може інвестує-вать, як скоро він може розраховувати на відгук своїм почуттям з боку партнера, не піддаючи небезпеці цілісність свого «Я», наскільки наполегливим він може або повинен бути по відношенню до партнера. У кон-конкретній ситуації партнерства головну роль відіграють сле-дмуть сфери життя:
Тіло: Здоров або хворий чоловік, які особливості його тіла, який у нього запах.
Досягнення / діяльність: Яка у нього професія, чи багато часу і сил він їй віддає.
Контакт: Як він переносить самотність, як зближує-ся з іншими людьми.
Фантазія: Які уявлення є про спільне життя в майбутньому; сенс життя; готовий (а) чи я разом з партнером старіти; думаю я, що він буде мені інте-сен, коли постаріє; що буде зі мною, коли я його по-втрачаю (коли його не стане).
Ти: У відношенні до «Ти» відноситься все те, що було ска-зано про партнерство. Це життя з усіма його дрібницями повсякденності, з бажаннями і потребами обох партнерів. Велика частина тілесних, сексуальних і со-ціальних потреб задовольняється в сфері парт-нерства. Партнери повинні хоча б в наближенні «підходити» один одному, це означає створювати ставлення-ня, подібні функції замку і ключа. Замок - це очікування, які покладає на партнера, а ключ - це його здатності, установки і спосіб поведінки. Утримуючи-них компонентами цих відносин є такі актуальні здібності як вірність, справедливість, ввічливість, чесність, порядок, охайність, БЕРЕЖ-ливость, досягнення, час, терпіння, контакт, довіру і т.д.
Якщо описані очікування і спосіб поведінки партне-рів підходять один одному, то це нерідко виявляється ре-шує для того, щоб вони були задоволені один одним і щоб партнерство виявилося міцним.
Пра-ми: Принципове рішення приймається на тлі власної історії життя, соціокультурних умов і абсолютно конкретних сприятливих або неблагопр-ятних умов, у владі яких перебуває будь-че-ловек. Багато що залежить від того, чи живе він в суспільстві з індустріальної або сільськогосподарської орієнтацією, в соціалістичному або капіталістичному суспільстві, хто він за національністю (німець, американець, Австрали-ец, японець, перс, італієць, іспанець і ін.) І ким він себе вважає за віросповіданням: буддистом, індуїстом, мусульманином, євангелістом, католиком, піетіс-те, баптистом і т.д. Ступінь свободи і можливості вибору не залежать від окремої людини, вони предписующий-ни в правилах, ритуалах, нормах, заповідях і заборонах світоглядів, життєвих філософій і релігій, кото-які сформували цю людину. Незалежно від його індивідуального життя ці правила і системи цінностей є реальністю даного людської спільноти. Незважаючи на деякий плюралізм і щодо відповідності-ність, ці системи цінностей постійні і не допускають відступів. Тут все заздалегідь вирішено і частіше за все не підвладне нашій волі: так, наприклад, визначається, хто і в якій ролі може або не може вступити в парт-нерство.
Для священиків або членів релігійних орденських громад в деяких релігіях, наприклад, в католицькій церкві, існує обітницю безшлюбності і пов'язаний з ним за-прет на сексуальний зв'язок. Набагато менше строгості в дотриманні релігійних канонів, заповідей і заборон в нашому плюралістичному суспільстві, в якому хоча і існують подібні правила і їх дотримуються члени цього суспільства, але. кожен окремо не може пояснити, чому він дотримується цих концепцій. Так, наприклад, заперечення необхідності міцного парт-нерства і особливо такого поняття, як шлюб, в блешні-стве випадків не є «вільним, незалежним ре-ням». а являє собою реакцію на существовав-шую раніше обов'язковість запропонованих норм партне-рской спільного життя.
Світоглядний і релігійний фон наповнюється для кожної окремої людини уявленнями і фантазіями, близькими його емоційного внутрішнього світу: шлюб як воля Божа; без шлюбу немає і цілісного людино (немає повноцінного життя); мета шлюбу - продов-ження роду, борг по відношенню до дітей; шлюб і парт-рство - це загроза свободі і самостійності.
До одруження пильнуй, а ж-нівшісь - крізь пальці!